Порфирія шкірна пізня

Порфирія шкірна пізня проявляється переважно після 35—40 років утворенням пухирців і пухирів на тильній по­верхні кистей, передпліч, рідше — на обличчі, вушних рако­винах, задній поверхні шиї.

Вміст пухирів прозорий або з домішками крові. Шкіра навколо них нормального забарв­лення, але у деяких пацієнтів червона і набрякла. При по­шкодженні пухиря оголяється ерозія, на поверхні якої міжтканинна рідина засихає в буру чи темно-буру кірку.

Через 1—2 тиж кірка відпадає. На її місці залишається ніжний атрофічний рубець буро-рожевого чи синюшного кольору. Загальний стан здоров’я задовільний, але під час загострен­ня інколи спостерігаються підвищення температури, незду­жання, біль у м’язах і суглобах, у животі, часом землистий колір обличчя. Сеча має оранжове забарвлення.

Частіше хво­ріють чоловіки, у яких уражена печінка головним чином спиртними напоями, а також продуктами нафти. Провоку­ють захворювання сонячні опромінення і травми.

Це запалення саль­них залоз, волосяних мішечків і оточуючих тканин з утво­ренням поверхневих або глибоких гноячків. Перебіг хроніч­ний. Хворіє молодь, юнаки і дівчата. У 30—35 років настає видужання.

Вугри бувають, як правило, на обличчі, грудях, спині. Вони можуть утворювати численні грубі рубці, які порушують рельєф і забарвлення шкіри, а у деяких хворих спотворюють її поверхню. Виникнення вугрів стимулюють порушення функціонального стану нервової системи, обміну речовин, режиму харчування, дгетя, хронічні інфекції, а та­кож розлади гормональної системи.

Поштовхом до роз­витку вугрів нерідко служить видушування забрудненими нігтями сальних пробок з ознаками запалення шкіри-навко­ло, після чого можуть швидко виникати нові вугри з вира­женою запальною реакцією. Нерідко безпосередньою причи­ною вугрів в недостатній догляд за жирною шкірою внаслі­док відсутності гігієнічних навичок. За клінічними ознаками виділяють декілька форм вугрів.

Чорні вугри (комедони) утворюються у вивідних протоках сальних яалоз і волосяних мішечків із згущеного жиру і частинок пилу. Вони мають вигляд темно-бурих чи чорних пробок твердуватої консистенції, розміщуються на носі, носогубних складках, підборідді, грудях, спині.

Звичайні вугри розвиваються з комедонів внаслі­док подразнення волосяного мішечка речовинами окислення, розщеплення шкірного сала і приєднання гноєтворної інфек­ції. Виникають численні невеликі вузлики з гострими за­пальними явищами.

Згодом на їх поверхні з’являються гномики. Звичайні вугри мають рожевий або синюшно-червоний колір. Вони конічної чи напівокруглої форми.