You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Короста

Короста — заразне паразитарне захворювання, спричиню­ване коростяним кліщем. Він паразитує тільки на шкірі лю­дини і поза нею існує всього 2—4 дні. Коросту спричиняє запліднена самка, яка пробуравлює роговий шар епідермісу і прориває в ньому хід-тунель, де відкладає яйця.

З них за 2—3 тиж вилуплюються дорослі паразити. Самка протягом свого двомісячного життя відкладає близько 50 яєць, з яких за шість генерацій (3 міс) виплоджується майже 150 млн. кліщів обох статей.

Короста передається від хворої людини здоровій при безпосередньому спілкуванні (рукостискання, спільна постіль та ін.) або через різні предмети, якими користувався хворий (рукавички, іграшки, одяг, білизна тощо). Короста — побутова хвороба, її поширення тісно по­в’язане з рівнем санітарної культури членів суспільства. То­му її нерідко називають «захворюванням санітарної неосві­ченості». Особливо швидко короста може поширюватися се­ред дітей в яслах, садках, школах-інтернатах, у гуртожит­ках, в місцях скупченості на роботі і в побуті, при порушенні найнеобхідніших вимог санітарії і гігієни.

Першими характерними ознаками корости є свербіння шкіри на ділянках, на яких з’являється висип у вигляді чер­воних чи рожевих вузликів і пухирців, наповнених прозорою рідиною і гноєм. Висип нерідко має вигляд кривих ліній, гачків довжиною 2—10 мм. Це «коростяні ходи».

Після зга­сання запалення вони перетворюються в коротенькі лінії сіро-білого кольору. Найчастіше свербіння посилюється зве­чора і вночі. Спочатку висип виникає на бокових поверхнях пальців рук, міжпальцьових складках, у ділянках передніх поверхонь променевозап’ястних і ліктьових суглобів.

Потім вузлики і пухирці висипають на шкірі живота, попереку, сідниць, передньої поверхні пахвових ямок, груді (у жінок), бокових поверхонь тулуба, нижніх кінцівок. Місця ураження розташовуються симетрично. Без лікування висип може вкри­ти все тіло хворого.

Тепер, коли рівень санітарно-гігієнічної освіченості на­селення високий, поширені ураження спостерігаються надзви­чайно рідко, іноді зустрічаються хворі з поодинокими вузли­ковими висипами на обмежених ділянках шкіри, а також з атиповим (стертим) перебігом захворювання.

У дітей і під­літків переважає висип невеликої кількості згрупованих дріб­них наповнених прозорим жовтуватим вмістом пухирців, які дуже сверблять.

Інколи спостерігаються поодинокі дрібповузликові роже- • вого кольору висипи на бокових поверхнях тулуба і животі без ураження найтиповіших місць. Такі прояви корости ви­никають у дуже охайних людей, яких при встановленні діаг­нозу захворювання треба оглядати особливо ретельно.

При розчухуванні на шкірі виникають численні поверхневі сму-гоподібні ушкодження, через які можуть проникати мікро­би — збудники шкірних гноячкових захворювань, хоча коро­ста рідко ускладнюється іншою інфекцією.

У дівчат і жінок коростяний кліщ інколи уражає шкіру молочних залоз, особливо і’х сосків, і спричинює виникнення ерозійних ділянок з виділенням липкої жовтуватого кольору міжтканинної рідини (лімфи).

Ця рідина зайихає в кірочки, які нашаровуються у великій кількості на вогнищах захво­рювання шкіри. Такі прояви корости нагадують екзему. Для правильного розпізнавання хвороби з’ясовують, чи є свербін­ня і висип у інших осіб, які мешкають з пацієнтом.

Без лікування короста триває багато місяців і навіть років, а хворий на неї стає джерелом зараження здорових людей. Від корости можна швидко вилікуватися. Для цього при перших ознаках хвороби необхідно вчасно звернутися до лікаря, який призначить ефективне лікування.

Білизну, одяг хворого на коросту і осіб, які тісно спілку­валися з ним, обов’язково дезинфікують пранням з кип’я­тінням. А речі, які не можна прати і кип’ятити, знешкоджують старанним прасуванням гарячою праскою чи провітрю­ванням протягом декількох діб. Дитячі іграшки також по­трібно знезаражувати.

Для запобігання корості дуже важливо дотримувати пра­вил особистої гігієни. Усіх, хто спілкувався з хворим на ко­росту, обов’язково оглядає лікар.

У нашій країні короста трапляється в поодиноких випад­ках, бо немає ніяких соціальних передумов для її поширен­ня, а профілактичний напрям соціалістичної системи охоро­ни здоров’я створює всі умови для повної ліквідації цього паразитарного заразного захворювання.

Leave a Reply