Заохочення і покарання
За добрі вчинки дітей треба хвалити. За систематичне і навмисне порушення правил поведінки необхідно і покарати. Заохочення і покарання є дуже важливими засобами морального виховання.
Безкарність виховує розбишаку, хулігана. А. С. Макаренко писав, що «той, хто думає виховувати дітей лише засобами умовляння, той не може розраховувати на виховні успіхи».
Іноді дітей необхідно примушувати батьківською владою виконати те, що навіть не подобається їм, з чим вони не погоджуються. Любов і повага до дітей повинні поєднуватись з суворою, але справедливою вимогливістю до них.
Чим більше справедливості буде у вчинках батьків, тим впливовішими вони будуть на дітей. Справедливість батьків перевіряється дітьми передусім у відзначенні їх хороших вчинків. Діти високо оцінюють і люблять, коли дорослі відзначають, помічають і враховують їх гідні вчинки. Нехай завжди відзначалася дитина своєю неохайністю і неакуратністю, але коли вона хоч раз була чиста, акуратна, треба це підкреслити: «Сьогодні приємно на тебе дивитись».
Хлопець чи дівчина ніколи не бралися за віника, щоб підмести в хаті. Але раптом вони це зробили. Треба обов’язково відзначити це хоч би такими словами: «Приємно, що ти мені допоміг» або «Ти можеш стати добрим помічником».
Не можна не реагувати і тоді, коли дитина питає: «Тату чи правильно я зробив» або «Мамо, я правий, чи ні». Якщо він правий, треба обов’язково схвалити його вчинок, хоч би словами: «Ти цілком був правий».
Позитивна оцінка вчинку дитини підносить її настрій. Під впливом постійних дорікань дитина часто звикає до думки, що вона нічого не варта, не тямуща, не здібна на гідні вчинки і т. ін. Така дитина втрачає віру в свої сили.
А коли дорослі відзначають позитивні вчинки дитини, проявляють увагу до її гідних вчинків, то цим самим заохочують її до ще кращих вчинків. Більш високим ступенем заохочення є нагорода, яка викликає у дітей приємне почуття гордості. Але недоречна нагорода може завдати великої шкоди справі виховання.