Заохочення і покарання

За добрі вчинки дітей треба хвалити. За систематичне і навмисне порушення правил поведінки необхід­но і покарати. Заохочення і покарання є дуже важливими засобами морального виховання.

Безкарність виховує розбишаку, хулігана. А. С. Макаренко писав, що «той, хто думає виховувати дітей лише засобами умовляння, той не може розраховувати на виховні успі­хи».

Іноді дітей необхідно примушувати батьківською владою ви­конати те, що навіть не подобається їм, з чим вони не погоджуються. Любов і повага до дітей повинні поєднуватись з суворою, але спра­ведливою вимогливістю до них.

Чим більше справедливості буде у вчинках батьків, тим впливовішими вони будуть на дітей. Спра­ведливість батьків перевіряється дітьми передусім у відзначенні їх хороших вчинків. Діти високо оцінюють і люблять, коли до­рослі відзначають, помічають і враховують їх гідні вчинки. Нехай завжди відзначалася дитина своєю неохайністю і неакуратністю, але коли вона хоч раз була чиста, акуратна, треба це підкреслити: «Сьогодні приємно на тебе дивитись».

Хлопець чи дівчина ніколи не бралися за віника, щоб підмести в хаті. Але раптом вони це зробили. Треба обов’язково відзначити це хоч би такими словами: «Приємно, що ти мені допоміг» або «Ти можеш стати добрим помічником».

Не можна не реагувати і тоді, коли дитина питає: «Тату чи правильно я зробив» або «Мамо, я правий, чи ні». Якщо він правий, треба обов’язково схвалити його вчинок, хоч би словами: «Ти цілком був правий».

Позитивна оцінка вчинку дитини підно­сить її настрій. Під впливом постійних дорікань дитина часто зви­кає до думки, що вона нічого не варта, не тямуща, не здібна на гідні вчинки і т. ін. Така дитина втрачає віру в свої сили.

А коли дорос­лі відзначають позитивні вчинки дитини, проявляють увагу до її гідних вчинків, то цим самим заохочують її до ще кращих вчинків. Більш високим ступенем заохочення є нагорода, яка викликає у дітей приємне почуття гордості. Але недоречна нагорода може за­вдати великої шкоди справі виховання.