Вирощування смородини
За кольором ягід та деякими біологічними ознаками смородина ділиться на чорну, червону і білу. Два останніх види називають порічками. Хоч за наявністю в ягодах поживних речовин всі три види помітно відрізняються один від одного, проте агротехніка їх вирощування майже та сама.
Всі вони розмножуються однаковими способами: здерев’янілими та зеленими живцями, вертикальними і горизонтальними відсадками. Майже тотожні способи й схеми садіння, догляд за рослинами, боротьба із шкідниками тощо.
Смородина добре росте і плодоносить у домашніх садах. Рекомендується висаджувати її поряд з межами на відстані 0,7—1 м від сусідньої ділянки. Відстань між кущами має бути 0,5—0,8 м з тим, щоб всі рослини (кущ) добре освітлювалися сонцем. У тіні смородина дужче пошкоджується хворобами, скелетні гілки її оголюються, і плодоношення переміщається у верхню частину пагона, ягоди при цьому дуже дрібніють.
Хоча смородина добре розмножується здерев’янілими і зеленими живцями, а також різними відсадками, для товарних насаджень краще використовувати готові стандартні саджанці.
Щоб швидше одержати повноцінний кущ, рослини садять похило під кутом 45—50° верхівкою на північ і на 8—10 см глибше, ніж вони росли в розсаднику. Пагони зрізають на 3—5 добре розвинутих бруньок.
Зрізані верхівки дефіцитних сортів йдуть на вкорінення. Весною другого року знову зрізають всі утворені в першому році пагони на 3—4 вічка і вже до осені одержується повноцінний кущ з 12—15 пагонами.
Формування куща закінчується до 5-го року. В цей час у ньому повинно бути 25—ЗО добре розвинутих пагонів, з яких 6—7 одно- і трирічного віку та 4—5 чотирьох-, п’ятирічних. Старіші пагони вирізають біля основи, бо, як правило, вони заражені склівкою і ягоди на них дрібні.