Вирощування смородини

За кольором ягід та деякими біоло­гічними ознаками смородина ділиться на чорну, червону і білу. Два останніх види називають порічками. Хоч за наявністю в ягодах поживних речовин всі три види по­мітно відрізняються один від одного, проте агротехніка їх вирощування майже та сама.

Всі вони розмножують­ся однаковими способами: здерев’янілими та зеленими живцями, вертикальними і горизонтальними відсадками. Майже тотожні способи й схеми садіння, догляд за рос­линами, боротьба із шкідниками тощо.

Смородина добре росте і плодоносить у домашніх са­дах. Рекомендується висаджувати її поряд з межами на відстані 0,7—1 м від сусідньої ділянки. Відстань між ку­щами має бути 0,5—0,8 м з тим, щоб всі рослини (кущ) добре освітлювалися сонцем. У тіні смородина дужче пошкоджується хворобами, скелетні гілки її оголюються, і плодоношення переміщається у верхню частину паго­на, ягоди при цьому дуже дрібніють.

Хоча смородина добре розмножується здерев’яніли­ми і зеленими живцями, а також різними відсадками, для товарних насаджень краще використовувати готові стандартні саджанці.

Щоб швидше одержати повноцін­ний кущ, рослини садять похило під кутом 45—50° вер­хівкою на північ і на 8—10 см глибше, ніж вони росли в розсаднику. Пагони зрізають на 3—5 добре розвинутих бруньок.

Зрізані верхівки дефіцитних сортів йдуть на вкорінення. Весною другого року знову зрізають всі ут­ворені в першому році пагони на 3—4 вічка і вже до осе­ні одержується повноцінний кущ з 12—15 пагонами.

Формування куща закінчується до 5-го року. В цей час у ньому повинно бути 25—ЗО добре розвинутих паго­нів, з яких 6—7 одно- і трирічного віку та 4—5 чоти­рьох-, п’ятирічних. Старіші пагони вирізають біля осно­ви, бо, як правило, вони заражені склівкою і ягоди на них дрібні.