You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Вирощування часнику

Немає іншої овочевої рослини, яка б відзначалася такими ліку­вальними властивостями, як часник. Офіційною медициною вважається хорошим антипаразитним, сечогінним і глистогінним засобом, підвищує апетит і регулює діяльність шлункового тракту.

Часник вживають від атонії шлунка і кишок, диспепсії, хвороб дихальних шляхів, бронхі­альної астми і гіпертонії, водянки, атеросклерозу і грипу. Мазь з нього (товчений часник із свинячим салом) — засіб від бородавок, мозолів і укусів гадюк. Єдина незручність при вживанні часнику — неприємний запах. Значною мірою його можна позбутися, якщо пожувати свіжий корінь петрушки або лепехи (аїру).

Є дві різновидності часнику — стрілкуючий і нестрілкуючий. Перший з них утворює стрілки з повітряними цибулинами (бульбочками). Це переважно озима форма, утворює великі головки і дає високий урожай, який проте погано зберігається взимку. Нестрілкуючий часник стрілок не формує, зубки в нього дрібні, сіяти його краще навесні — яра форма. Перевага його в тому, що він добре зберігається і його можна споживати і навесні.

Слід, однак, підкреслити, що поділ на озиму і яру форму умовний — висіяний під зиму ярий часник може утворювати головку, так само як і озимий при ранньовесняній сівбі може дати урожай, але значно нижчий, ніж при висіві восени.

Два районовані на Україні сорти часнику — Одеський 13 і Український білий гуляйпільський — вва­жаються одночасно ярими і озимими нестрілкуючими формами.

Наскільки часник корисний, настільки примхливий при вирощуван­ні. Більшість городників відчувають труднощі у придбанні насінного матеріалу, тому що часник — одна із небагатьох культурних рослин, що розмножується вегетативне — зубками або повітряними бульбочками (які теж являють собою вегетативне утворення, а не насіння).

Звертаємо увагу на необхідність добору для вирощування місцевих форм і сортів часнику. Вони найбільш пристосовані до цих умов і дають високий урожай.

Такими сортами є Старобільський місцевий у Вороши-ловградській області; Ямпільський, Ольгинський — у Донецькій; Сак-ськюі — Кримській; Вінницький стрілкуючий — Вінницькій; Гуляй-пільський — Запорізькій областях та інші місцеві сорти. Не радимо сіяти часник, завезений з інших, особливо віддалених районів. Він погано пристосовується до нових умов, вироджується, дає дрібні цибулини.

У республіці районовані такі сорти озимого стрілкуючого часнику: Донецький фіолетовий, Победа, Польот, Сакський (нестрілкуючий), Харківський 1, Харківський фіолетовий, Ювілейний грибовський.

Вирощувати часник можна з зубків, повітряних цибулинок і одно-зубок (сіянки).

З зубків можна одержати високий урожай, але при цьому ви­трачається товарний часник. Сівба повітряними цибулинками сприяв оздоровленню садивного матеріалу, але це дуже копітка справа, товарну продукцію можна одержати тільки через два роки.

Вирощування з однозубки має ті переваги, що спочатку на обмеженій площі одер­жують сіянку-однозубку, а потім її розсаджують на постійне місце за такою ж схемою, що і зубки.

Тому ці способи слід поєднувати. Але який би з способів ви не обрали — обов’язково зубки, повітряні цибулинки і однозубки сортуйте за розміром, глибину загортання встановлюйте за­лежно від розміру — чим вони крупніші, тим глибше загортайте.

Площу під часник добре вирівняйте. Для цього найбільш придатні захищені від вітру, бажано піщані грунти. Непридатні ділянки з близь­ким рівнем підґрунтових вод і ті, що затоплюються навесні.

Грунт готуйте заздалегідь, перед перекопуванням на 1 мг внесіть по 8—10 кг перегною (свіжий гній не вноситиі) або компосту і по 20—ЗО г сечовини, суперфосфату і калійної солі. Якщо гною немає, норму мінеральних добрив слід подвоїти.

Після перекопування грядку ретельно вирівняйте, полийте і до сівби підтримуйте в пухкому, чистому від бур’янів стані. Добрі результати дає вирощування часнику в міжряддях суниць — не треба окремо готувати грунт, а поливів і розпушувань грунту, які проводять на ягіднику, достатньо для хорошого росту часнику. Крім того, часник захищав суниці від хвороб і шкідників.

Сіяти часник треба в такі строки (на Україні в різних областях це початок вересня — кінець жовтня), щоб він укорінився, але сходи не вийшли на поверхню.

Садивний матеріал протруїть однопроцентним розчином мідного купоросу або протягом 15—24 годин витримайте у слабкому розчині марганцевокислого калію.

Грядки робіть шириною 120—150 см з відстанню між ними 25— ЗО см, а між рядками на грядках 16 — 20 см. Зубки і однозубки роз­кладіть у рядках денцем вниз, великі через 10, середнього розміру через 8 і дрібні через 6 см.

Загорніть залежно від розміру на 4 — 6 см з обов’язковою орієнтацією денцем вниз. З настанням сталих морозів грядки накрийте соломою, бадиллям, листям, а взимку затримуйте сніг.

Рано навесні, як тільки відтане земля, вкриття зніміть і складіть на компостну купу, спілий грунт глибоко розпушіть. З початком інтен­сивного відростання листя підживіть такими ж дозами добрив, як і цибу­лю, а всього підживлюйте 2 — 3 рази.

Ярий часник сійте якомога раніше за такими ж схемами, що і олимий, зубки загортайте на 2—3 см. Через 6—7 днів поливайте по 40—45 л води на 1 м2. Щоб головки були великими, регулярно зривайте стрілки. Залишайте тільки відібрані на насінники.

Стрілкуючий часник збирайте, як тільки пожовкне листя, а не-стрілкуючии — на початку його вилягання.

Кілька порад по насінництву. Вже з весни позначте рослини з товстим стеблом і великою кількістю листя — це ознака того що тут буде велика цибулина. Слід також відбирати ті рослини, на стрілках яких утворюються крупні повітряні цибулини. При розлущуванні го­ловок відкидайте з рожевими денцями — це ознака ураження хворо­бами.

Tags:

Leave a Reply