You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Швидкоплідний сад малогабаритних дерев на сіянцевій підщепі

Запропонована Мліївською дослідною станцією са­дівництва і випробувана у виробничих умовах техноло­гія створення швидкоплідних малогабаритних дерев на сіянцевій підщепі, забезпечуючи одержання товарних врожаїв на рівні карликів, сповна усуває їхні недоліки — слабке закріплення у грунті.

Створюється таке дерево комплексом агроприйомів та біологічних факторів, починаючи з розсадника. За при­щепу беруться живці спеціально відібраних і розмноже­них у маточному саду станції швидкоплідних і високо­врожайних клонів районованих сортів. Підщепа — сіянці Боровинки або Антонівки.

Саджанці вирощують безпересадковою культурою та зимовим щепленням, а закладають сад тільки одноріч­ками, що досягли 1—1,5 м заввишки незалежно від тов­щини штамбу. При використанні однорічок, вирощених безпересадковою культурою та зимовим щепленням, до мінімуму скорочується травмування дерева при переса­джуванні, що теж прискорює його плодоношення.

Позитивно впливає на підвищення швидкоплідності та зменшення габаритності дерева і пропонована нова форма крони. Зовні за основними параметрами вона схожа на площинне веретено, але має деякі принципові відмінності.

Так, напівскелетні гілки в цій кроні створю­ють з усіх залишених бруньок, а не через одну-дві, як у площинного веретена, при цьому допускається їх загу­щення. Висота штамбу — 25—ЗО см.

Практика показала, що низькоштамбовість при пло­щинній кроні не заважає обробітку пристовбурних смуг, проте помітно знижує висоту дерева. При новій техноло­гії всі зміни в конструкції дерева спрямовані на приско­рення плодоношення та розміщення врожаю в централь­ній його частині.

Крона формується таким чином. Посаджений ран­ньою весною саджанець зрізують зразу ж на висоту 70— 80 см від землі. Коли набубнявіють бруньки, їх обшмор­гують на майбутньому штамбі висотою 25—ЗО см від зем­лі.

Пагони, що виросли із всіх залишених над штамбом бруньок, весною другого року відгинають у напрямку ряду (майбутньої плодової стіни) під кутом 75—80°, вкорочуючи на 1/3—1/4 частину. Нижні пагони вкорочують менше, верхні — більше.

Вкорочення пагонів сприяє кращому гілкуванню всієї майбутньої напівскелетної гілки. Нижні відігнуті паго­ни підв’язують шпагатом до вбитих у землю кілочків у площині ряду, а верхні — до нижніх. Забирати кілки краще восени або наступної весни. Потім всі верхні гіл­ки підв’язують до вже здерев’янілих нижніх.

Пагін подовження вкорочують (залежно від сили рос­ту і гілкування сорту) на 25—40 см. Якщо провідник зрі­зати вище, то можуть утворитися розриви (вікна) в кро­ні, у зв’язку з чим висота дерева збільшується, а його продуктивна потенція падає.

Через 10—15 днів, як тільки набубнявіють бруньки, їх видаляють на верхній частині по всій довжині майбутніх напівскеЛетних гілок. Це усуває можливість появи жиро­виків, а утворені з бічних бруньок гілки самі розміщу­ються горизонтально (паралельно відносно землі) та швидко обростають плодовими утвореннями.

Те ж саме роблять і в наступні роки. Дерево вважа­ється повністю сформованим на 5—6-й рік. Тому, обрі­зуючи його в цьому віці, центральний провідник видаля­ють переведенням на слабку горизонтальну гілку.

Уся система агрозаходів спрямовується на прискорен­ня плодоношення дерева та нарощування максимальної листової поверхні. Якщо в перший-другий роки з’явля­ються плоди, їх весною не видаляють, а дають достиг­нути.

Справжнє обрізування починають тільки з 5—6-го року і то за умови щедрого цвітіння та високого врожаю. Воно полягає головним чином у проріджуванні (з метою кращого освітлення) та вкороченні напівскелетних гілок, які починають стикатися з гілками сусіднього дерева.

Вкорочують напівскелетні гілки тільки переведенням на слабкий пагін, а сильні верхівкові видаляють. Якщо на центральному стовбурі та в основі напівскелетних гі­лок утворюються вовчки (жировики), їх не вирізають, а відгинають з метою переведення на плодові, вкорочуючи на 1/3—1/4 частину.

При закладанні саду дворічками або кронованими однорічками з дуже високим штамбом (80—100 см) кра­ще знизити його до 25—ЗО см. Для цього сформовану в розсаднику високопідняту крону зрізають повністю на ви­соті 70—80 см, як і не сформовану однорічку.

Наступні операції по формуванню крони ті ж: видалення бруньок на майбутньому штамбику висотою 25—ЗО см, розведен­ня в ряд та підв’язування скелетних гілок тощо.

При обрізуванні високопіднятої крони до початку со­коруху забезпечується повне відновлення її і навіть пере-вершення в рості гілок та швидкоплідності порівняно з незрізаними деревами. Гірше відростають і мають меншу силу росту гілки при пізнішому зрізуванні високої крони, особливо після сильного сокоруху.

Незалежно від наявності системи зрошення два роки дерева обов’язково поливають з розрахунку 5—10 відер води на дерево. В рік садіння необхідно робити за вес­няно-літній період не менше двох-трьох подивів, на дру­гий рік — не менше одного-двох.

У колективних садах міжряддя можна використовува­ти під інші культури, але дерева треба регулярно поли­вати з розрахунку 4—6 відер на дерево через кожні два тижні.

Перед садінням дерев під перекопування вносять не менше 0,8—1 т гною на 100 кв. м, а при садінні — в кож­ну яму по 15—20 кг перегною, змішаного з верхнім ша­ром грунту. При такому основному удобренні відпадає потреба підживлювати дерева у перші три-чотири роки.

У зв’язку з швидким плодоношенням та високими тем­пами підвищення врожайності дози мінерального жив­лення на п’ятому-шостому році збільшують у 1,5—2 рази.

Азотні добрива вносять двома прийомами перед цвітін­ням та після червневого опадання зав’язі. Калійні й фос­форні добрива вносять рівними дозами в червні-серпні та зразу після збирання врожаю. Всі мінеральні добрива вносять поверхнево, а заробляють під час обробітку грунту.

Leave a Reply