You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Щоб сади шуміли

Підготовку до весняно-літнього сезону слід проводити заздалегідь. Заготівля добрив (із розрахунку на 10 кв. м пристовбурного кола площі, що знаходиться під кроною) має бути такою: кінського або коров’ячого гною  4 – 5 відер (або пташиного посліду — 3—4 відра), суперфосфату — 600 г, аміачної селітри — 350 г, хлористого калію — 250 г, торфу — по змозі.

Для приготування суспензій, настоїв, відварів, які охороняють від шкідників та хвороб рослини, треба взяти: ентобактерину-3 — 1—1,5 кг, часнику — 1,5—2 кг, сухої гірчиці — 1—1,5 кг, хвойного екстракту — 0,5—1 л, кальцинованої соди — 2—3 кг, синтетичної сечовини — 5—8 кг, сухого поли­ну — 0,7—1 кг, піретруму — 0,7—1 кг, тютюнових відходів, тютюнового пилу або махорки — 3—5 кг, деревної золи — по змозі.

Заготівля ловильних поясів. Ловильні пояси накладають після від­тавання грунту па нижню частину скелетних гілок або на штамб плодового дерева для збереження від шкідників, які піднімаються у крону або спуска­ються на землю для перетворення на ляльку. Вони дозволяють знищувати до 40% шкідників.

Пояси роблять разові (із паперу чи картону) або на тривалий час (із вати, старих панчіх, мішковини або іншої цупкої тканини, а краще за все — із клоччя або рогозу).

Ширина пояса — 35—40 см. Його закріплюють на стов­бурі вузькими стрічками із поліетиленової або поліхлорвінілової плівки: вони в міру росту стовбура розтягаються, і їх не доводиться періодично ослаблювати. Через кожні 10—15 днів пояси переглядають і кип’ятять про­тягом 15—20 хвилин.

Особливо ефективні ловильні пояси, просочені суспензією ентобактери­ну-3 —100 г на 10 л води. Бік, звернений до дерева, злегка припудрюють порошком ентобактерину.

Кожні три тижні пояс, не знімаючи з дерева, зно­ву просочують суспензією. Загиблих у поясі гусениць не знищують, а вису­шують, розтирають у порошок і використовують його як збудник хвороб гусениць. Зберігати його  у сухому теплому місці протягом 2— З років.

Березень. Прийшла весна. А з нею з’явилися турботи у любителів-садоводів. їм пора братися за ножівки, адже найперші роботи в саду — це зрізування гілок на деревах.

Трохи запізнишся — і дерева «заплачуть», з порізів потече сік, рослина заслабне. Зрізуйте лише відмерзлі, хворі і дуже розрослі пагони, які ростуть або від основи дерева (коріння), або посере­дині стовбура.

Ще до набухання бруньок треба вирізати сухі, відмерлі, ^пошкоджені комахами гілки, зчистити відмерлу кору. З чагарників чорної смородини знімають бруньки, здуті бруньковим кліщем.

У смородини та аґрусу зріза­ють також кінці гілок, пошкоджених мучнистою росою, склівкою, скривле­них попелицею, із слабо розвинутими бруньками. В кожному чагарнику вирізають дві-три гілки, які дали річний приріст менш як 10 см.

У малини зрізають до основи старі (тонші за олівець) пагінці, а торішні пагінці під­різають до першої добре розвинутої бруньки.

Треба також прорідити крону, щоб кожна гілка була вільна, не пере­шкоджала іншим і якомога більше освітлювалася сонцем: чим більше світла одержує дерево, тим менше воно боїться шкідників.

Всі обрізки збирають на яку-небудь підстилку. Уражені шкідниками гілки і сухе листя, що залишилось на деревах (в них часто влаштовують свої зимові гнізда шкідники), тут же спалюють.

Інші гілки і кору, в яких буває багато яєць і ляльок, комах, зсипають у скляні банки, закривають цуп­кою тканиною і залишають під деревом або чагарником.

Коли комахи виве­дуться, шкідників знищують, а корисних комах випускають у сад. Рекомен­дується також уважно оглянути дерева, паркани і будівлі — чи немає на них яйцекладок непарного шовкопряда. Такі яйцекладки знищують, змазуючи їх нафтою, мазутом або гасом.

Всі зрізи і рани на деревах замазують олійною фарбою на натураль­ній оліфі. Дупла зачищають, дезинфікують 3%-ним розчином мідного купо­росу, забивають гравієм і заливають цементом. Дрібніші рани замазують глиняною замазкою і 5%-ним розчином мідного купоросу.

У плодових дерев, що мають приріст ЗО—40 см, роблять лише про­ріджування крони. Прп цьому зовсім видаляють усі сухі, поламані та пошко­джені шкідниками і хворобами гілки, а також ті, що ростуть всередині крони, труться одна об одну або заважають вільно розростатися іншим гіл­кам.

ЗКирові пагони (вовчки), які ростуть у вільних місцях крони, слід вкоротити, залишаючи довжину до 35 см. Коли ж їх не можна використати для утворення нових плодових гілок, зрізають зовсім.

Гілки треба зрізати так, щоб не залишалося пенька, але й не роби­ти великої рани — по кільцевому напливу, рани тоді швидко заростають. Місця порізів, що мають більше і см в діаметрі, зачищають гострим садо­вим ножем і замазують олійною фарбою.

У тих випадках, коли молоді дерева, що вступили в пору плодоно­шення, дають дуже сильний приріст пагонів, продовження скелетних і па-півскелетиих гілок, такі пагони треба частково вкорочувати.

Після обрізу­вання вони повинні мати довжину 45 см, у зерняткових порід та 55 см — у кісточкових. Якщо пагони мають згадану довжину або меншу, то на них обрізують лише недостатньо визрілі верхівки.

Якщо дорослі дерева дають слабкий приріст (менше 15 см) або зов­сім його не дають, то треба робити легке омолодження крони. Проводиться воно приблизно один раз у 5 років.

Молоді дерева в перший рік посадки треба обрізувати для того, щоб забезпечити їх успішне приживлення, а також підготувати до продуктив­ного плодоношення.

При обрізуванні верхню бічну гілку залишають довжи­ною ЗО—35 см, нижні—на 10—15 см довшими від верхніх. Центральний провідник повинен бути довшим за верхню бічну гілку на 20—25 см.

Зробіть обрізування своєчасно, і ваша турбота окупиться сторицею. -4- Ранньої весни потрібно систематично струшувати з дерев яблуне­вого довгоносика та пильщика.

Вранці, поки прохолодно, розстилають під деревом якусь підстилку і постукують по гілках дерев’яним молотком на жердині (щоб не пошкодити кору, молоток обгортають ганчіркою). Шкідни­ків знищують, а корисних комах — сонечка, павуків — випускають.

Щоб смородина, аґрус та малина родили рясно, треба навесні, коли грунт відтане, навколо чагарників проводити спушування на глибині З— 5 см і кореневе підживлення смородини та аґрусу органо-міперальними добривами (розчин гною із розрахунку 5 л на рік життя чагарника, а також мінеральні добрива — за нормами, вказаними на упаковці).

Під малину до­брива (на кущ—10—12 л розчину гною і шгодово-ягідпої суміші — за нор­мами, вказаними на упаковці) вносять у канавки, прокопані вздовж рядів, після цього канавки заливають водою і засипають землею. Грунт навколо чагарників мульчують торфом або перегноєм.

Проводять також позакореневе підживлення чагарників, обприскуючи їх часниково-попельно-гірчичшш розчином з добривами. Перед цим чагар­ники щедро поливають. Після обприскування навколо чагарників розкла­дають шматки толю або пергаміну і присипають їх землею.

Leave a Reply