You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Підготовка компонентів для вирощування розсади

Одним із основних компонентів для виготовлення грунтосуміші є дернова земля. Заготовля­ють її в першій половині літа на ділянках з добрим тра­востоєм злакових і бобових трав. Дернину нарізають плу­гом або лопатою на глибину 10—12 см і складають у бур­ти травою до трави.

Через кожних два шари дернини кладуть гній товщиною 15—20 см. Бурт роблять висотою 120—150 см, шириною 200 см і довільної довжини. На 1 м3 бурта вносять 4 кг суперфосфату, або 5 кг фосфо­ритного борошна, а при підвищеній кислотності — 3— 4 кг вапна.

Щоб дощова вода, сеча і продукти каналізації, якими систематично поливають бурти, не стікали, посередині їх роблять заглиблення.

Для кращого розкладання дер­нини протягом літа землю 2—3 рази перемішують. Про­цес її повного розкладання триває 1—2 роки. Не слід заготовляти дернову землю з важких, заболочених і за­солених грунтів.

При необхідності її можна замінити по­льовою, змішавши з торфом, торфокомпостами або пере­гноєм. У такому разі польову землю заготовляють на по­лях, де цього року росли бобові трави.

ПЕРЕГНІЙ. Його одержують з парників і теплиць на біологічному обігріві. Восени біопаливо вибирають та складають у бурти, в яких воно поступово перетворю­ється на перегній. Останній характеризується високим вмістом поживних речовин (Н — 0,75 %; РдОз—0,4; КгО—0,6; Са — 0,8 %), добрими фізичними властивос­тями і підвищеною вологоємкістю.

Оскільки в чистому вигляді концентрація поживних речовин у перегної висо­ка, то його використовують тільки в суміші з іншими компонентами. Перегній можна виготовляти з гною та ін­ших органічних компонентів.

ТОРФ. У спорудах закритого грунту його використо­вують у чистому і закомпостованому вигляді. Торф, який не містить закисних солей заліза, використовують без підготовки. Якщо у ньому є шкідливі речовини, то ком­постують. У першому випадку заготовляють торф восени із зольністю не більше 12 % і ступенем розкладу до 20 %.

Торф подрібнюють, додають до нього фосфорно-ка­лійні добрива та бактеріальні препарати. Суміш перемі­шують і згортають у бурти. На початку літа бурти зволожують гноївкою, продуктами каналізації або водою. Через рік торф придатний для використання.

Перед закладанням у теплиці його зволожують до 70 % ППВ і нейтралізують (ЗО—60 кг вапна на 1 т сухого торфу), доводячи   рН до 5,8—6,2. На 10 м2 теплиці вно­сять 3—5 т торфу.

Для виготовлення компостів беруть 50 % низинного торфу, ЗО % гною, 10 % фекалію або суміші коров’яка з курячим послідом, 7 % дернової землі і 3 % фосфорит­ного борошна. При укладанні в бурти компоненти розмі­щують пошарове. Для зниження кислотності додають 4—5 кг/м3 вапна. За час компостування масу 2—3 рази перемішують і поливають гноївкою, продуктами каналі­зації або водою. Через 6—-7 місяців компост придатний для використання.

ЛИСТЯНА ЗЕМЛЯ. Восени листя деревних порід згрібають і складають у купи. Якщо осінь тепла, купи добре поливають гноївкою. Весною і влітку їх також по­ливають 3—4 рази гноївкою, продуктами каналізації або розчином пташиного посліду, складають у бурти й 1—2 рази перемішують. При перемішуванні додають З— 5 кг/м3 фосфоритного борошна. Восени одержують доб­ру масу, яку використовують як перегній.

ТИРСА. В спорудах закритого грунту використову­ють тирсу хвойних порід у чистому або компостованому вигляді. При використанні в чистому вигляді на кожний 1 м3 тирси вносять 300 г деревного попелу, 250 — аміач­ної селітри, 200 — суперфосфату й 150 —сульфату ка­лію. Все це ретельно перемішують і зволожують.

Компостують тирсу так само, як і торф. При цьому на кожну тонну вносять 6—8 кг аміачної селітри з метою прискорення мікробіологічних процесів.

ПІСОК. Для приготування доброї за фізичними влас­тивостями грунтосуміші обов’язково треба додавати круппозернистий пісок. Його заготовляють на березі річ­ки. Залежно від фізичних властивостей дернової землі піску додають 5—10 % при виготовленні грунтосумішей.

Leave a Reply