You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Хвороби бджіл

Хвороби бджіл ділять на заразні і незаразні. Найбільш поширеними заразними хворобами є вароатоз, нозематоз, європейський і амери­канський гнильці, парагнилець, акарапідоз, браульоз. Ці хвороби спри­чиняються і передаються збудниками в межах бджолиної сім’ї та пасіки від однієї сім’ї до іншої.

Незаразні хвороби можуть виникати внаслідок поганого догляду, вживання бджолами неякісного корму, отруєння нектаром і пилком отруйних рослин тощо. До цих хвороб бджіл належать хімічний, падевий, пилковий, нектарний токсикози, застуджений, завмерлий і горбатий розплід, запарювання бджіл.

Серед шкідників розрізняють паразитів, які живуть у бджолиних сім’ях постійно або тимчасово (велика і мала воскова міль, жук-шкіроїд, щипавка, миші), і ворогів, що живуть поблизу і з’являються на пасіку поживитися бджолами або медом (щурка золотиста, бджолоїд, сороко­пуди, оси, мурашки).

Заразні хвороби

Інвазійні хвороби. Вароатоз (варооз). Дуже небезпечна хво­роба бджіл. Збудник — зовнішній паразит кліщ Вароа Якобсоні. Самка кліща (коричневого кольору) паразитує на дорослих бджолах, трутнях, матках, личинках і лялечках, а самець (молочно-білого кольору) — у печатному розплоді. Повний цикл розвитку від яйця до дорослої особини у самця триває 6—7, у самки 8—9 днів.

Вароатозні бджолині сім’ї неспокійно зимують, шумлять, терплять від проносу, виповзають з вулика. Навесні погано розвиваються. Влітку й восени спостерігається масове викидання загиблих і недорозвинутих бджолиних і трутневих лялечок і молодих бджіл. Спостерігаються стро­катий розплід і загиблі личинки жовтуватого кольору, які розкладаються у гнильну масу.

З метою встановлення ступеня ураження бджолиних сімей вароатозом навесні, влітку та восени відберіть від 10 % бджолиних сімей пасіки по 50—80 живих бджіл і печатний розплід розміром 3X15 см і надішліть у ветлабораторію. Розрізняють три ступені ураження бджолиних сімей вароатозом: слабке — до 10 %, середнє — до 20 і сильне — понад 20 %.

Для зниження ураженості вароатозом бджолині сім’ї утримуйте тільки у добре пофарбованих вуликах, які ставте на підставки або кілочки на висоті від землі не менше ЗО см, на сонячних місцях, запо­бігайте крадіжкам і блуканню, нарощуйте силу сім’ї навесні.

При необ­хідності давайте сім’ям вуглеводну пасту з квітковим пилком або цукро­вий сироп з 2%-ною добавкою квіткового пилку. Квітковий пилок можна замінити дріжджами або сухим знежиреним молоком. На пасіках рлід використовувати воскобудівельні рамки та зрізування стільників запе­чатаного трутневого розплоду для знищення кліща.

Щорічно готуйте нові стільники для заміни третини старих. Необхідно мати запасних ма­ток не менше як для 25 % основних сімей. Стежте за тим, щоб у сім’ях не лишився падевий мед. На зиму в оптимальні строки його замшіть цукровим сиропом. Перед цим проведіть 2—3-разову обробку сімей лікувальними препаратами.

Лікування. Лікують бджіл за допомогою фенотіазину, вароатину, варобрауліну, фольбексу, тимолу, мурашиної і щавлевої кислот, пре­паратом КАС-81, а також тепловим методом.

Фенотіазин ветеринарний використовують у вигляді тер­мічних таблеток, смужок і сигарет, які містять відповідно 0,7, 0,2 і 0,3 г діючої речовини. Перед обробкою бджіл вулики загерметизуйте (на стільники покладіть поліетиленову плівку або пергаментний папір, щілини замажте глиною).

На дно покладіть сітчасті підрамники або жирові підрамкові пастки для збирання кліщів, що падають. Стільники розсуньте до ЗО см, через льоток введіть 2—3 клубки диму з димаря для збудження бджіл. Обробку проводьте у весняно-літній та осінній періоди.

Протягом активного пасічницького сезону обробіть бджіл два рази через 7—8 днів. Кожна обробка складається з трьох обкурювань бджолиних сімей через 24 години. У безрозплідний період проведіть лише один курс лікування.

Разова доза препарату на бджолину сім’ю, яка перебуває у 12-рамко-вому вулику, одна термічна таблетка чи сигарета або дві термічні смуж­ки. Верхній і нижній льотки при спалюванні препарату у вулику повинні бути закритими протягом 15 — 20 хвилин.

Вароатин випускається в аерозольних балонах. Одним балоном можна обробити десять бджолиних сімей. Навесні сім’ї обробляйте два рази через добу, восени — чотири рази з тим же інтервалом, попередньо знищивши ділянки стільників з розплодом.

Тимол вносьте в гніздо, розпилюючи по верхніх брусках рамок дворазове у дозі 2,5 г на сім’ю силою 10 вулочок з інтервалом 7 діб, а при сильному ураженні три рази з інтервалом чотири доби. Можна застосовувати тимол також у тканинних мішечках розміром 10X10 см.

Мішечки з 10—15 г препарату покладіть на 12 днів зверху гнізда біля задньої стінки вулика. Через 5—6 днів мішечок поповніть тимолом до 10 г. Протягом сезону проведіть три курси лікування: навесні, влітку після відкачування меду і восени, коли в сім’ях немає розплоду, але зимовий клуб ще остаточно не сформувався. Слабкі ‘сім’ї обробляти тимолом не слід.

Фольбекс — імпортний препарат, випускається у вигляді смужок, які містять 0,4 г хлорбензилату. Застосовуйте навесні точно за інструк­цією, яка додається до препарату.

Мурашину кислоту використовуйте у вигляді пакетів, для виготовлення яких беріть гофрований картон марки Т-3, плівку полі-вінілхлоридну пластифіковану марки ГВ, мурашину кислоту технічну марки А і Б або чисту.

Готуйте пакети довжиною 290, шириною 220— 240 і товщиною 5 мм при довжині картонного вкладиша 230—240 і ширині 180—200 мм. Маса кислоти в пакунку 120 г. Картон в пакетах повинен бути повністю зволожений мурашиною кислотою.

Пакети з кислотою застосовуйте навесні після обльоту бджіл і в літньо-осінній період після відкачування меду при температурі повітря від 14 до 25 °С.

Пакети кладіть зверху гнізда на дерев’яні брусочки розміром 20 X 200 мм. Для виходу парів кислоти з нижнього боку пакета зробіть два отвори діаметром 10—15 мм. Льотки вуликів не закривайте.

Мурашину кислоту кладіть в бджолині сім’ї навесні двічі з інтерва­лом 12 днів на 3—5 днів, восени раз на 3—5 днів.

Tags:

Leave a Reply