You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Перша долікарська допомога

Іноді створюється становище, коли необхідно на місці подати потерпілому першу допомогу, ще до прибуття медичного працівника. Тому кожен повинен ознайомитися з основами першої (долікарської) допомоги. Особливо потрібні такі знання жінці-матері.

Після подання першої допомоги треба негайно викликати лі­каря або доставити самого хворого в лікарську установу.

Нижче ви знайдете короткі поради про те, як треба подавати допомогу хворому до прибуття лікаря або фельдшера при деяких пошкодженнях,   ушибах  та   інших  травмах.

Ушиби. Під час падіння, удару звичайно ушкоджуються м’які тканини, причому нерідко розриваються дрібні кровоносні су­дини — утворюється синяк. Шкіра хоч і залишається цілою, але на місці ушибу забарвлюється в багровий або темноліловий колір, припухає, стає болючою.

Перше, що треба зробити в цьому випадку, прикладати холод: влітку чистий кусок тканини, складений у кілька шарів, змочують холодною водою і, злегка віджавши, прикладають до місця ушибу. Примочку треба змінювати після того, як вона зігріється. Взимку прикладають пузир з льодом або снігом.

Забиту частину тіла треба трохи підняти і забезпечити їй повний спокій. Під ногу можна підкласти подушку; якщо ушкоджено руку, підвісити її на косинці, обв’язаній навколо шиї.

При ушибах голови, грудної клітки і живота іноді бувають ушкоджені внутрішні органи і може виникнути внутрішня крово­теча.

Короткочасна втрата свідомості, головний біль, головокру­жіння, блювання, нудота — все це ознаки більш серйозного по­шкодження, спричиненого ушибом голови (струс або ушиб мозку).

Поява мокроти з кров’ю, утрудненого дихання з болем свід­чить про ускладнення, що виникло при ушибі грудної клітки.

Блювання, нудота, криваве блювання, різкий біль іноді з’яв­ляються при тяжких ушибах живота.

В усіх таких випадках необхідно негайно, але дуже обережно, всіма способами зберігаючи спокій потерпілого, перенести або перевезти його в лікарню.

Не можна намацувати місце ушибу, бо це спричинює гострий біль і не дає ніяких корисних відомостей про стан потерпілого.

Рани, подряпини, садна. При всякому по­рушенні цілості шкіри і слизових оболонок з’являється  небезпека як від кровотечі, так і від забруднення рани, її зараження.

Хворобо­творні мікроби можуть потрапити в рану з одягу і шкіри потерпілого, з предмета,  яким нанесено  ушкодження,  з рук того, хто подає допомогу,   і   з   недостатньо   чистого   перев’язочного   матеріалу,

Щоб не забруднити рану, не слід промивати її водою, торкатися ЇЇ руками, намагатися вийняти часточки землі і одежі, що потра­пили в неї; тим більше пе можна заклеювати рану папером або павутинням.

Маленькі ранки, дряпинки, садна можна змазати йодною на­стойкою і перев’язати чистим бинтом або куском білої, пропра­сованої гарячим утюгом, чистої тканини. Більшу ранку необхідно перев’язати обеззараженим (стерильним) матеріалом.

Найкраще використати для цього спеціальний індивідуальний пакет першої допомоги. Такі пакети продаються в аптеці; їх треба мати в кожному домі.

Щоб правильно розкрити пакет, треба витягти нитку, якою прошито один бік мішечка, потім дістати другий, прогумований мішечок і розкрити його, розірвавши по надрізаному краєчку. Всередині знаходиться загорнутий у папір пакет.

Розірвіть папір і лівою рукою візьміть той кінець бинта, до якого пришита спе­ціальна ватно-марльова подушечка, а правою рукою — самий бинт. Накладіть подушечку вільним від бинта боком на рану і при­бинтуйте її.

Дістаючи перев’язочний матеріал, ні в якому разі не доторкуи’ тесь до того боку подушечки, що ляже на рану.Якщо немає спеціальних пакетів першої допомоги, можна е користати   підручний   матеріал — чисту   носову   хустку,   кусок чистої білої матерії.

До.того,як.зав’язувати ними рану, треба га­рячим утюгом пропрасувати матеріал з обох боків на чистій простині, також попереду пропрасованій.

Рану треба повністю закрити; пов’язка повинна бути не дуже тугою, щоб вона не непокоїла потерпілого, не завдавала йому болю. Як тільки подано першу допомогу, треба негайно направити потерпілого до лікарської установи.

Там рану піддадуть відповід­ній обробці і, якщо в цьому буде необхідність, накладуть шви. До лікаря  або фельдшера  треба  звернутися  якомога  раніш. Рани, оброблені із запізненням (наприклад, через 5—6 годин після нещасного випадку), гірше заживають і частіше дають ускладнення.

Tags:

Leave a Reply