You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Форми лікарських препаратів з рослин

Заготівельник лікарських рослин повинен знати, в якому вигляді і як саме готувати ліки з них. Найчастіше для внутрішнього вживання, а іноді й для зовнішнього застосування з рослин готують відвари.

Відвари бувають двох видів: одні «тривалі», тобто з тривалим (близько доби) настоюванням лікарської си­ровини в холодній воді, яку потім кип’ятять, а інші — більш легкі — «інфузи», коли рослину в певній дозі зава­рюють, як чай, і не кип’ятять, а лише настоюють у теп­лому місці протягом 15—20 хвилин. Ці обидва види від­варів проціджують і зберігають для вживання не довше як одну добу в прохолодному місці.

Дозу трави позначають так: 20,0—200,0, що означає: 20 г лікарської сировини на 200 мл окропу; якщо ж нема в чому зважити, то треба знати, що це дорівнює одній столовій ложці з «горою» на одну склянку окропу або холодної води. Дози бувають і інші: 15,0, що означає 15г і дорівнює одній столовій ложці, але без «гори»; 10,0 або 10 г, що дорівнює десертній ложці або двом чайним ло­жечкам; 5,0, або 5 г, що дорівнює одній чайній ложечці.

Крім відварів, в особливих випадках роблять і настої. Коли їх готують, то лікарську сировину з рослини (зав­жди подрібнену) не кип’ятять, а настоюють на холодній воді протягом 6—8 годин, потім проціджують і зливають у скляну посудину.

Настойку, або по-латинськи тинктуру, не слід сплу­тувати з настоєм, тому що лікарську сировину в цьому випадку настоюють не на воді, а на спирті. В нашій книзі цифра, наприклад, 25,0 означає, що на 100 г спирту бе­руть 25 г рослини. При домашньому приготуванні настой­ки люди, замість спирту, застосовують горілку, але дозу горілки беруть у два рази більшу.

Настоювати лікарську сировину треба в теплому міс­ці протягом 8—10 днів, причому її необхідно зрідка збов­тувати. Перш ніж настоювати траву або коріння, їх треба подрібнити. Готову настойку проціджують і зливають у флакон.

Екстракт з рослини, якщо нема приготованого в ап­теці, замінюють у народі простим відваром, але згуще­ним у гарячій печі до половини, причому часто відвар випаровують у закритій посудині (в горщику, накритому покришкою, яку замазують тістом). Так робити особливо необхідно при використанні ефіроолійних рослин. Дози вживання екстрактів домашнього приготування завжди дорівнюють дозам- аптечних настойок.

Порошки готують найчастіше в металевому посуді (замість фарфорового, аптечного). Рослинну сировину товчуть, поки вона не перетвориться на борошно. Збері­гати порошок треба в добре закупореній скляній посуди­ні. Вживати порошок краще свіжоприготованим.

Мазі готують на основах, найчастіше таких, як сви­нячий внутрішній відтоплений жир (нутряк), який легко всмоктується в шкіру людини, а також несолоне коров’я­че масло або вазелін (найкраще жовтий). В основу кла­дуть або порошок з рослини або екстракт (згущений від­вар) чи настойку, або ж свіжий сік.

Останні три форми важче змішати з основою, ніж порошок, і потрібно ста­ранно й тривалий час змішувати все, поки не захолоне розігріта перед цим основа. Доза приготування здебіль­шого 1 : 4, тобто, одна частина рослини на чотири частини основи.

Свіжий сік. Доза вживання його завжди дорівнює дозам настойки. Зберігати його можна, додавши до нього 20% спирту.

Leave a Reply