You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Звіробій звичайний

Звіробій звичайний, воронець, кривавник, заяча крівця з лікувальною метою ви­користовують траву цієї рослини.

Стебла у звіробою до 80 см заввишки, прямі, голі, з двома гост­рими гранями, відростають кожного року. Листки супротивні, оваль­ні або довгасті, з крапками, що просвічуються. Квітки жовті.

Пло­ди — коробочки з темно-бурим насінням. Рослина має терпкий смак і ніжний, специфічний запах. Збирають звіробій під час цвітіння (зрі­зують верхні частини стебел з листям і квітками).

Ця рослина містить у собі гірку екстрактивну речовину, ефірну олію, каротин і вітамін С  (9—13 мг%) і завдяки цьому вона ціниться як протизапальний, в’яжуий і такий, що збуджує апетит і регулює функціональну/ діяльність шлунково-кишкового тракту, засіб, а також як заспокійливий, сечогінний засіб.

Всередину ліки цієї рослини вживають у вигляді ефірно-спиртової настойки (по 40—50 крапель, після їди) як протизапальний і такий, що збуджує апетит і регулює випорожнення, засіб, а зовнішньо їх застосо­вують у вигляді розведеної настойки для полоскання ро­та, для зміцнення ясен і усунення неприємного запаху з рота, а також як примочку від ран та опіків.

Лікарі з досвіду знають, що коли льотчики обпіка­ються під час горіння літака, то найрадикальнішим за­собом у таких випадках є звіробій, особливо олія з цієї рослини — так звана звіробоєва олія, що рятує навіть тил, у кого вогонь ушкодив 2/3 поверхні тіла.

У науковій медицині звіробій застосовують і всере­дину і зовнішньо як заспокійливий і в’яжучий засіб, але здебільшого не як саму цю рослину, а в складі з анало­гічними рослинами.

У народній медицині звіробій застосовують значно ширше: як протизапальний засіб і для регулювання фун­кціональної діяльності шлунково-кишкового тракту при слабкості шлунка і тяжкості в ньому з задишкою, при вітрах, коли щемить від запалення, при тривкому проно­сі та в багатьох інших випадках.

Крім того, що звіробій добре допомагає при грипі й  ангіні, він має також і велику протиревматичну силу, навіть при хронічному ревматизмі (зменшує ломоту), ко­рисний при головному болі, при хворобах печінки, слаб­кості й тремтінні серця, при болі в грудях, нічному не­триманні сечі, при мокротинній ядусі, багатьох жіночих хворобах (білях, наприклад), коли потрібна протиза­пальна, заспокійлива й регулююча допомога.

Звіробоєвою олією, яку люди часто роблять самі, на­стоюючи дві частини квіток звіробою на чотирьох час­тинах мигдальної або хоч би соняшникової олії протягом двох—трьох тижнів, не без успіху лікують рани, за­старілі виразки, нариви та всякі інші гнійні запален­ня, розпушення слизових оболонок (змазують ясна) і т. д.

Звіробоєву олію визнає й наукова медицина. Добре допомагає ця олія при великих забиттях у груди й спину (можна застосовувати й примочки з відвару). Деякі лі­карі (Соболевський, наприклад) помітили, що настойка й відвар звіробою, коли їх вживали всередину, допома­гали при туберкульозі легень.

Часто звіробій застосовують як стерилізуючий і де­зинфікуючий засіб.

Способи застосування. Відвар: 20,0—400,0 (краще випарувати до половини); по одній столовій лож­ці, три рази на день, після їди.

Зовнішньо — примочка до гнійних ран та до інших місць, у яких гнійний запальний процес.

Настойка або екстракт: 30,0; всередину по 40—50 кра­пель, три рази на день, після їди; зовнішньо — для полоскань, розвес­ти ЗО—40 крапель на півсклянки води.

Олія: півсклянки ли­стя й квіток звіробою, потовчених на порошок, настоювати на одній склянці соняшникової олії не менш як протя­гом трьох тижнів.

Мазь: беруть одну частину настойки на 4 частини коров’ячого ма­сла.

Суміш ліків (вжива­ють при хворобах пе­чінки):

трави звіробою — 20 г; квіток цмину піскового — ЗО г; кори крушини — 20 г.

Чотири столові лож­ки цієї суміші або всю її, не відмірюючи, за­варити на літрі окропу, потримати 10 хвилин і процідити; випити за день, за п’ять раз. Кори крушини додають у цю суміш, щоб запобігти запорові, яким часто супроводжується хвороба печінки.

Leave a Reply