You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Звіробій звичайний

Народні назви: прозірник, заяча крівця, свентоянське зілля.

Багаторічна трав’яниста рослина з відростаю­чими щороку стеблами. Стебла прямі, заввишки 30 — 100 см, двогранні, вгорі розгалужені. Листки овальні або довгасті, гладенькі, з безліччю ніби проколотих, по краях чорних плямок, що просвічуються. Квітки яскраво-жовті, з бурими цяточками, зібрані у щитовидні суцвіття. Плід — багатонасіннєва коробочка, що роз­кривається.

Смак рослини терпкий, запах ніжний, специ­фічний. Після зламування верхівок стебел з пазух листків виростають і розвиваються до квітування бічні гілки. Росте на галявах, межах, лісових посадках, при польо­вих дорогах, на схилах, перелогах, сухих луках, у за­ростях. Поширена повсюдно.

Збирають під час цвітіння, частково на початку цвітіння, коли ще більшість квіток у бутонах, зрізуючи верхні частини стебел з листками і відгалуженнями. В Україні рід «звіробій» налічує 12 видів. Збирають ті, на які натраплять. Лікувальна переваги окремих може бути виявлена спеціальними дослідженнями. І все ж фітотерапевти віддають перевагу вище описаному видові.

В посібниках для заготівель­ників лікарських рослин вказано, що збір інших видів, крім звіробій звичайний, або заборо­нено, або не рекомендується. Зазнайомитись (для роз­пізнання) з описом їх можна в ботанічних визначниках, зокрема у «Визначнику вищих рослин України» (Київ, 1987 р.).

Біохімізм звіробою звичайного багатий і складний. В «Атласі лікарських рослин» подається: «В усіх части­нах, крім коренів, містяться: красильна речовина (барв­ник) гіперицин (0,1—0,4 %), псевдогіперицин, котрий при насвітленні його розчину в піридині проявляється як фотосенсибілізуюча речовина — утворює гіперицин і псевдогіперицин; крім того, гіперино-дегідро-діаптрон, псевдогіперинодегідродіантрон і фрагулоемодінантранол. Виділені також флавоноїди гіперозид (у траві — 0,7 %, у квітках — 1,1 %), міріцерин, рутин; кверцитрин, ізокверцитрин і кверцетин».

До складу трави також вхо­дить ефірна олія (понад 0,1 %), яка має в собі терпени (в основному пінен, секвітерпени, невелику кількість складних ефірів ізовалеріанової кислоти, дубильні речо­вини (до 10 %), каротин — до 55 мг% (на абсолютно суху вагу), цериловий спирт, незначну кількість холіну та сліди алкалоїдів. За іншими науковими джерелами, в звіробої виявлено ще й вільні кислоти, нікотинову, аскорбінову кислоти (0,1—0,2 г на 100 г рослини), цериповий спирт, гіркі речовини. За Соколовим і Замотаєвим, є ще смоли (до 17 %), вітаміни Р і РР, антоціани, зокрема лейкоантаціанідини (5—6 %), сапоніни, спирти та інші сполуки. Отаке багатство цього зілля.

Сушать звіробій у затінку.

М. А. Носаль зібрав такі відомості про вживання трави звіробою в народі.

Передусім, він підкреслював, що звіробій — найголов­ніша лікувальна рослина з усіх нам відомих. Щодо терапевтичної сили звіробій можна порівняти хіба що з суни­цею, з тією тільки різницею, що суничний сезон триває З—4 тижні (сезон ягід). Висушена суниця втрачає багато своїх властивостей, а звіробій (і свіжий, і сушений) завжди ефективний. У нашій флорі немає рослини, по­дібної до звіробою. Люди називають його «травою від 99 хвороб». І справді: якщо готується суміш проти будь-якої хвороби, як внутрішньо, так і зовнішньо, рідко коли без звіробою обходяться.

Вважають, що на організм людини діє як в’яжуче, збуджує апетит, поліпшує функцію кишечника, як сечо­гінне і загоююче.

Звіробій, як і інші лікарські рослини, вживають і сам по собі, і в зборах з іншими рослинами, але якщо стати на точку зору народних знавців лікарських рослин, до якої я приєдную і свою особисту думку, то краще змішу­вати. Правда, суміші утруднюють пізнання і розуміння дії основного компонента — звіробою, отож є робота травникам.

Leave a Reply