You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Жостір проносний

Дехто помилково його називає «вовчими яго­дами», плутаючи з іншою рослиною. Народні назви: вовчина, жерест, крушина тер­ниста.

Кущ або деревце, 1,5—3 м заввишки, схоже на описану вище крушину ламку, з тією, проте, різницею, що у жостеру листки дрібно-зарубчасто-пилчасті, гілки супротивні, кінчаються колючкою, бруньки з лусочками (у крушини ламкої без лусочок). Квітки жовтувато-зелені, тільки тичинкові або тільки маточкові, ті і другі найчастіше на різних особинах (рідше на одній і тій самій рослині). Плід зрілий — чорний з 4, рідше з 5 кіс­точками. Росте по узліссях, галявинах, луках, серед чагарників, на схилах, сільських кладовищах. Поши­рений по всій Україні.

Збирають зрілі плоди — чорні кістянки з соковитим, зеленуватим м’якушем. У плодах наявні вільні і зв’язані глікозиди (0,75 %) групи антрахінону (франгуаемодин, рамноксантан), флавоновий глікозид рамнелін, барвни­ки з групи флавонолів, пектинові, дубильні речовини, камедь, органічні кислоти, в тому числі до 700 мг% ас­корбінова, цукор, слиз.

Збирають ягоди зрілими. Сушать, зберігають у скляних банках.

В народі користуються сушеними плодами жостеру як проносним (готують відвар). Плоди жостеру — не стіль­ки проносний, скільки регулюючий кишечник засіб, через що їх можна додавати і до скріплюючих сумішей.

В офіційній медицині рекомендується при атонічних і хронічних запорах, а також при в’ялості кишечника: у вигляді відвару (1:10) — 3—4 рази за день по столовій ложці, або настій по 1/4—1/2 склянки натщесерце і перед сном. Настій готують: 1 столова ложка на 1 склянку кип’ятку протягом 2-х годин, після чого проціджують. Строк зберігання сушених плодів — до 4-х років.

Leave a Reply