You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Хміль звичайний

Шишки хмелю сушать у затінку, розстеляючи їх тон­ким шаром, складають у коробки або мішки, міцно спресовуючи шар за шаром.

З промисловою метою (для консервації) висушені шишки хмелю обкурюють, спалюючи під ними (на реше­тах) сірку, після чого сильно пресують на спеціальних пресах і зберігають у спеціальних мішках. Такий хміль можна зберігати довше.

Популярність хмелю, особливо у слов’ян, відома. І не тільки для виготовлення бражки та пива, але й для ліку­вання. Наукою він також не обійдений. Моя трудова діяльність понад 12 років була пов’язана з хмелярством, в тому числі і з науково-дослідницькою роботою з цією рослиною. Це мене зобов’язує розповісти про хміль до­кладніше.

Хміль — отруйна рослина. Це твердження може ви­кликати у читача здивування і низку заперечливих аргументів. Однак у спеціальній літературі (в тому числі фітотерапевтичній) можна зустріти цілком слушні попе­редження. Незаперечно, це біологічно активна рослина. Доказом є певна гормональна її дія. Як у шишках, так і в лупуліні є чимала кількість естрогенних речовин.

Коротко поясню, що естрогенними називаються речо­вини, дуже схожі з гормонами, що їх виділяють яєчники самок. Вони викликають тічку (еструс). До статевих гормонів належать також андрогени, що утворюються у самців в сім’яннику, а також у наднирковій залозі. Тривале введення естрогена гальмує функцію сім’янни­ка, припиняє сперматогенез.

Андрогени мають антиестрогенну властивість. Отож слід пам’ятати, що пере­дозування і довгочасне приймання шишок хмелю (або самого лупуліну) може порушувати нормальну фізіоло­гічну функцію статевих органів і пов’язані з цим небажа­ні відхилення в нормальному обміні речовин в орга­нізмі. В той же час під керівництвом лікаря, особливо спеціаліста, хміль чи лупулін можуть бути доцільним лікувальним засобом.

Поняття «хмільний», «захмелілий», «буйний», «на під­питку» нічого спільного не має з дією хмелю. Якраз навпаки! Витяжки з хмелю діють згубно на певні бакте­рії. В цей же час не перешкоджають розвитку одноклі­тинного грибка — дріжджів, а з ними пов’язані і алкоголеутворювальні ферментації. Консервування хмелем пива від швидкого закисання і псування надає йому специфічного присмаку.

А шкодить і доводить до біди не хміль, а алкоголь у пиві. Вживання ж пива помірковане (а це ж свого роду відвар з хмелю) посилює апетит, поліпшує травлення харчів, особливо жирних, знімає спрагу.

Є ще ряд інших відомостей про використання хмелю в народній лікувальній практиці. Дія препаратів із шишок хмелю пов’язана з лупуліном, який виявляє заспокійливий вплив на центральну нервову систему. Флавоноїди, гормони і вітаміни, що знаходяться в рос­лині, обумовлюють протизапальні, противиразкові, капілярозвужуючі, гіпосенсибілюючі і болезаспокійливі властивості екстрактів з шишок хмелю.

Помічено пози­тивний вплив галенових препаратів хмелю на процеси обміну речовин, особливо на регуляцію жирового, міне­рального і водного режиму. В дослідах на тваринах встановлено також активну дію хмелю на процеси реге­нерації в епідермісі шкіри, в слизистих оболонках та в поліпшенні життєдіяльності волосяних цибулинок. Ви­явлено бактерицидні і фунгіцидні (вбивання бактерій та грибків) властивості хмелю.

Крім матеріалів, що підтверджують викладені вже вище результати народного досвіду, вчені вказують на ефективність настою з шишок хмелю при вегетосудинній дистонії і клімактеричних розладах, особливо у зборах з іншими рослинами. Жирові фракції з хмелю входять до складу валокардину.

Він призначається при неврозах з підвищеною дратливістю, нерідко виражених спазмах коронарних судин, тахікардії, безсонні, спазмах кишеч­ника, а також у ранній стадії гіпертонії. Слід знати і пам’ятати: при передозуванні галенових препаратів з хмелю можливі: нудота, блювання, болі у ділянці живо­та, почуття загальної втоми, розбитості.

Вчені рекомендують такі дози: 1) настій із подрібнених шишок хмелю: одну столову ложку зілля залити 200 мг окропу, нагрівати у водяній бані 15 хвилин. Охолодити, відцідити і приймати по одній чверті склянки тричі на день перед їжею. 2) валокардин приймається з невели­кою кількістю води або на цукрі, починаючи з 5—10, з поступовим збільшенням до 15—20 крапель 2—3 рази в день. При тахікардії — по 30—50 крапель.

Японські дослідники відкрили високу активність гір­ких речовин хмелю проти новоутворень. Хміль вжива­ється при нервовому виснаженні, забуреннях у місяч­ному циклі, при метеоризмі, пониженій кислотності шлункового соку, частих відрижках, як сечогінне, від туберкульозу, особливо у відповідних зборах. Доза са­мих шишок хмелю — одна столова ложка на склянку окропу, пити настій від чверті до третини склянки 2— З рази на день.

Рекомендують хміль ще і при гострих полюціях, больових позивах до сечовипускання і як глистогінне. У деяких країнах хміль застосовують як засіб, зміц­нюючий серцево-судинну систему при слабості міо­карда.

Настій шишок хмелю використовують для лікування від трихомонадного кольпіту, особливо у жінок похилого віку.

Leave a Reply