You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Хамомілла лікарська (х. обідрана)

В побуті: рум’янок аптечний, р. лікарський, романець, ромашка.

Однорічна, добре відома, популярна трав’я­ниста рослина, яка потребує спеціального опису. Росте на пустирищах, в городах. Часом роз­водять в квітниках, щоб мати «під рукою».

Збирають тільки цілком розпуклі квітки-кошички. Су­шать у провітрюваних місцях, краще в затінку.

За біохімічним складом у квіткових кошичках дослід­ники виявили 0,2—1,35 % ефірної олії, до складу якої входять: хамазулен — густа рідина синього кольору, терпен, сесквітерпен, сесквіспирти (до 20 % у маслі); кадінен, капрілова, нонілова та ізовалеріанова кислоти.

З квіткових кошиків виділені також: апіїн, що при гідро­лізі розщеплюється на апігенин, глюкозу і апіозу, кверціметрин, прохамузулен-матрицин, лактон-матри-карин, умбеллірин і його метиловий ефір — герніарин, діоксікумарин, триакантон нікотинової кислоти, тара­ксастерол, холін, фітостерин і його глікозид, саліцилова кислота, гліцериди жирних кислот, аскорбінова кислота, каротин, дубильні і гіркі речовини, слизи, камедь, жир, смоли та інші речовини.

В народі вважають, що на організм людини діє: вітрогінно, потогінно, заспокоює болі і судороги та як пом’як­шувальне.

Квітки ромашки (рум’янку) — одні з найпопулярніших домашніх ліків і застосовуються при різних захво­рюваннях всередину і зовнішньо.

Зовнішньо. З напару квіток, змішаного з кухонною сіллю (200 г на 81л води), роблять ванни при подагричних опухах рук і ніг. Придбати велику кількість аптечної ромашки для ванн важко і, гадаю, що це свого роду «марнотравство», бо ромашка тепер «у ліміті», її з успі­хом можна замінити (для ванн) так званим рум’янком собачим (див. нижче), якого є в природі значно більше.

Застосування ромашки при подагрі і ревматичних за­паленнях. До болючих місць прикладають подушечки, наповнені квітами чорної бузини і ромашки (1:1). Робиться це так: суміш квіток злегка змочують крутим кип’ятком і, як трохи простигне (але гарячий), мішечок з квітами прикладають до хворого місця, ре­тельно обв’язують. Зокрема це роблять при болі в щеле­пах (в щоках) після простуди на протягах, коли болять не тільки щоки, а й вся голова.

Такі ж подушечки засто­совують і під час «прострілу» (біль у попереку). В такий же спосіб (і цією ж сумішшю) зігрівають флюси, засто­совують при зубному болі з опухом щоки. Однак засте­рігаю, що це не завжди доцільно, а іноді навіть шкідли­во, особливо коли у щоці є вже внутрішнє нагноєння. Реальну пораду може дати тільки лікар (в тому числі і зубний).

Після тяжких хвороб (скарлатина, віспа, кір тощо) у дітей, які перенесли їх, спостерігається іноді витікання з вуха (буває і довготривале). В таких випадках зви­чайно купують в аптеці розчин перекису водню. Краще не розчинений, а міцніший, і самі розчиняють його (1:1 або 1:2) напаром ромашки і цією рідиною проми­вають вухо. Після промивання (теплим) канал вуха закривають ваткою.

У поляків практикується застосування ромашки з косметичною метою: а) 4 рази на тиждень у міцному на­парі з квіток ромашки миють (або зволожують) обличчя, після чого не витирають; б) на обличчя накладають марлю (масочку), змочену в суміш сирого жовтка, меду, мигдалевого масла і міцного напару ромашки. Така мас­ка надає шкірі приємного матового вигляду і робить її гарненькою.

Напаром з ромашки користуються для промивання гнійних ран, виразок, наривів (чиряків). При хворобі очей прикладають до них примочки. Напар з квіток ро­машки вживають також для полоскання горла, вуха, для іригацій і, нарешті, для припарок на опухлі і запалені місця тіла.

Всередину квітки ромашки лікарської вживають у формі чаю при дитячих хворобах із здуттям кишечника, при болях у животі, кольках, спазмах шлунка, крім того, при затриманні менструацій, при болях в ділянці матки і, нарешті, при простудних захворюваннях, що супроводяться гарячкою.

При жовтяниці намагаються якнайшвидше вивести з крові, як кажуть у народі, хвору жовч, а потім забез­печити надходження в кишечник здорової жовчі. Сприяє цьому ромашка, напар якої злегка послаблює кишеч­ник, а теплі клізми з напару очищають його від жирів, які затримуються і не засвоюються. В цих випадках п’ють чай з ромашки, змішаної в рівних дозах по об’єму з квітками цмину піскового.

Трапляється від неякісної їжі здуття кишечника, біль в ділянці пупка, а іноді й опух живота (як при водянці). Тоді приймають проносне (звичайно в побуті — рици­ну) і, коли пронесе, починають пити чай з суміші ромаш­ки, шишкоягід ялівцю, трави холодної м’яти, звіробою, золототисячника – кожного в рівних частинах, 4 столові ложки суміші на 1 л води кип’ятять на слабкому вогні не більше 10 хви­лин, а коли прохолоне, п’ють теплим по 3 склянки за день.

При болях у животі п’ють напар з ромашки і меліси, змішаних порівну. Для напару беруть 2 столові ложки суміші на півлітра кип’ятку. П’ють гарячим до 3-х склянок за день.

Дітям з напару квіток ромашки роблять клізми і дають пити при здуттях кишечника.

Настоєм ромашки (відваром) полощуть голову після миття для надання волоссю блиску, еластичності. Роблять також примочки для регенерації пошкодженої шкіри.

За даними фітотерапевтичної наукової літератури, суцвіття ромашки лікарської діють заспокійливо. Проте є дані, що вона спочатку збуджує нервову систему, ритм серця, розширює судини мозку, а потім це переходить у певне пригнічення, зменшення тонусу м’язів.

Вважа­ється протиспазматичним (особливо в порожнині живо­та), антисептичним, протизапальним, болеспинним, по­тогінним, вітрогінним, жовчогінним, кровоспинним і протиалергічним засобом. В залежності від дози і орга­нізму — в менших діє в’яжуче на шлунок і кишечник, У більших — легко проносно.

Призначають її при гастритах, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, при колітах і ентеро­колітах, гепатитах, холециститах, млявій функції кишеч­ника, метеоризмі. Крім того, при неврозах, невралгії, істерії, рясних болісних менструаціях, при хореї (нерво­вій хворобі, що проявляється мимовільним посіпуван­ням, некоординованими рухами тіла), при захворюван­нях органів дихання як пом’якшуючий і відхаркуваль­ний засіб.

Ромашку включають у збори для лікування не тільки від вищевказаних хвороб, але й при певних хворобах сечового міхура, нирок, нашкірних і при діатезах.

Дозування лікар призначає в залежності від хвороби і особливостей організму пацієнта. Примірко ж: настій суцвіть (кошичків) ромашки аптечної з 1—2 столових ложок на одну повну склянку кип’ятку (краще в термо­сі). Приймати: від одної чайної ложки (дітям) до третини склянки настою три рази за день після їжі.

Для зовнішнього вживання доза теж в залежності від доцільності — частіше настій: 2—3 столові ложки квіток на 1 склянку окропу. Це для припарок, компресів, при­мочок при деяких формах екзем, при опіках, на рани, виразки, чиряки після їх проривання і для прискорення «дозрівання», на забиті місця, синці.

Також для сприн­цювання (4 столові ложки на 1 л кип’ятку) при білях, запаленнях шийки матки, піхви. Крім того, настій для полоскання рота, горла (в тому числі і при ангінах, але краще в сумішах лікарських рослин), носа, обробок пролежнів, купання немовлят, промивань при геморої. Чистеньку, профільтровану настоянку ромашки на кип’ятку вживають для промивання очей, які гнояться (можна і закапувати).

Переховують квіти у щільно закритих коробках. Час зберігання 2 роки.

Ще одну ромашку-рум’янок використовують у народі. її називають ромашкою без’язичковою, часом р. соба­чою, або котячою. Це – хамомілла запашна. Ця рослина, колись завезена з Північної Америки, стала в нас ніби бур’яном, а фактично (не на взірець інших, злісних завезених бур’янів) є корисною, знезаражуючою рослиною. Розповсюджена на пустирях, біля смітників, на сільських подвір’ях, на стежках, обабіч доріг на по­лях, луках, у посівах. Навіть дітвора любить вирвати її верхівочки і нюхати (до речі, і це корисно).

Рослина однорічна, заввишки 15—30 см. Квіти у неї в опуклих кошиках, всі трубчасті, зубчасті, обоєстатеві. Язичкових квітів не має. Кошички дрібнуваті, на коротких ніжках. Листки двічі або тричі перисто-розсічені. Про лікувальне використання її сказано вище. Саме її найчастіше збирають для оздоровчих ванн і для миття голови.

Кілька жмень на каструлю (4л) води заварюють короткочасно і настоюють, проціджують у ванну. Зби­рають її у чистому місці, зрізуючи цілі, здорові (без по­шкоджень) рослини, без коріння і без відмерлих части­нок. Сушать як звичайно. Переховують так, щоб не ви­вітрювався запах. За відсутністю ромашки лікарської користуються нею всередину аналогічно, але не з тією ефективністю.

Leave a Reply