You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Волошка синя

Волошка синя, або польо­ва однорічна рос­лина з родини складно-цвітних.

Вся рослина сіропухнаста, з прямостоячим гіллястим стеб­лом, заввишки ЗО—-60 см. Ли­стки в неї чергові, сидячі, лі­нійно-ланцетні.

Кошики квіток на довгих квітконосах. Крайові квітки в кошику, лійкоподібні, сині або голубі, нерівномірно п’ятизубчасті, а серединні — трубчасті, фіолетові. Сім’янка з чубком із цупких волосинок.

Цвіте волошка в червні — липні. Квітки збирають зра­зу ж, як тільки розпукаються квіткові кошики, сушать квітки (без їхніх кошиків) у темному місці, яке добре провітрюється. У науковій медицині волошки сині вживають тільки у вигляді легкого сечогінного засобу.

У народній медицині цю рослину вживають як жовчогінний, сечогінний і потогінний засіб: від во­дянки, жовтяниці, при за­паленні нирок і сечового міхура та при простуді. Якщо ж ці хвороби супроводжуються спазмами то від­вар синіх волошок має й протиспазматичний вплив.

Відвари крайових квіток синіх волошок часто засто­совують у вигляді примочок для очей при деяких хворо­бах цього органа як протизапальний, а іноді й припі­кальний і дезинфікуючий засіб.

Цю рослину зовнішньо і внутрішньо застосовують у формі відвару з її квіток також і при особливій хворобі очей, яка називається ку­рячою сліпотою. При цьому лікуванні треба” дотримува­тися дієти: часто вживати в їжу печінку при загальному посиленому харчуванні риб’ячим жиром.

Способи застосування. Відвар: одна чайна ложечка на склянку окропу; вживати по ‘/4 склян­ки, три рази на день: зовнішньо застосовувати як при­мочку.

Leave a Reply