You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Витяжки із лікарських рослин

Все більше входить тепер у практику одержання ви­тяжок Із лікарських рослин методом «водяної бані». Для цього треба мати дві емальовані каструльки, одна міст­кістю 1,5—2 літра, друга — до 1 літра. У більшу нали­вають до 2/з води, в меншу висипають добову дозу лікарських рослин і заливають відповідною кількістю перевареної, відстояної води. В більшу каструлю з во­дою вставляють меншу із зіллям і водою так, щоб рівень води в більшій не доходив до країв внутрішньої на 10 см.

Траву розмішуємо ложкою і накриваємо каструльку кришкою. Ставимо цю систему (каструльку в каструль­ці) на вогонь і доводимо до кипіння води в більшій каст­рульці. Кип’ятимо воду в зовнішній каструлі: для одер­жання настою — 15 хвилин; для одержання відвару – 30 хвилин.

Після цього накриту каструлю відставляємо і даємо їй охолонути, проціджуємо і рештки сировини (трави) віджимаємо, одержану витяжку доливаємо перевареною водою до первинного об’єму (приміром: до 0,5 л або 0,15 л чи 1,0 л).

Коли в ліках провідну роль мають дубильні речовини (таніни), тобто речовини в’яжучі, то настій чи відвар треба відразу після його виготовлення (тобто ще гаря­чим) відцідити в термос (відповідної ємкості) і так три­мати для поступового (тобто 3—4-разового) приймання. Настій інших зборів можна перелити в термос разом із травою.

Для збереження деяких діючих начал збір трав не рекомендується варити. У той же час витяжка інших важ­ливих начал досягається тільки відварюванням (наприклад, із коренів, кореневищ, кори). Для цього практикується розділення компонентів перед змішуванням їх: одних — для витяжки із настоєм, інших — з відваром.

Вже потім настій і відвар змішують перед прийманням, наприклад, коли маємо справу з корінням бедренця, івосилу, корою верби тощо). Буває ж так, коли нас цікавить повне використання тільки одного компонента (наприклад, кореня бедренця). У таких випадках дозу його (хай це буде, скажімо, тільки одна чайна ложка) загортають у марлевий мішечок, зав’язують ниткою з довгим кінцем і з усієї дози роблять напар чи настій, витягнувши кінець нитки за край посуду.

Потім пакетик витягують за нитку і роблять з нього ще відвар на слабо­му вогні хвилин 10—15 у невеликій кількості води (на­приклад, в емальованому кухлику). Потому відціджують і зливають у приготовлений у термосі настій. Приймають вже цю суміш разом, як і належить.

Настої і відвари у теплому місці швидко псуються (закисають). Навіть у холодильнику їх зберігають не довше двох діб. Тому краще всього слід виготовляти їх у такій кількості, щоб використати протягом одного дня. У певних випадках лікувальним є й сік з рослини (ска­жімо, з капусти, бульби картоплі, листя подорожника, трави настурції водної тощо). Його одержують з подріб­неної і розтовченої маси сировини (але не у м’ясорубці!) шляхом вичавлення (добре, коли є соковижималка). Дехто сік з рослин приймає з медом, з відвареним для киселю крохмалем.

Для виготовлення мазей із порошку або із соку лікар­ських рослин віддають перевагу не вазелінові, а несоло­ному свіжому салу (особливо внутрішньому), свіжому маслу (вершковому або рослинному).

Порошок із сухих рослин одержують в різний спосіб, найчастіше користуючись кавомолкою. Часом його до­дають просто в їжу, особливо при лікуванні дітей.

Фітотерапевти тепер (та і травознаї з народу) при три­валому лікуванні травами у підбірці компонентів зборів (сумішей) роблять декотрі зміни, щоб запобігти так зва­ному звиканню організму.

Для визначення кількості сухих лікарських рослин на день чи добу в народі частіше користувались не ва­гою, а «на око», або столовою, чайною ложкою, шкали­ком, кількістю (наприклад, порошку), що вміщується на кінчику ножа. Для певності ложку з травою пристукують дном, щоб

суміш рівномірно осіла.

Подаю орієнтовну вагу одної столової ложки сухої сировини в грамах:

-          квіти липи подрібнені — 5г,

-          квіти волошки синьої — 1,5—2 г,

-          кошики  (суцвіття)  волошки  синьої  подрібнені — 3—4 г,

-          пелюстки яснотки  білої (глухої кропиви) — 2г, квіти (суцвіття) ромашки лікарської — 2—3 г, «волос» (тобто стовпчики з приймочками) куку­рудзи — до 4 г,

-          листя  з  верхівками  стебел  шавлії  лікарської — 4г,

-          листя подорожника великого — 3—4 г,

-          трави багна звичайного — 5г,

-          трави споришу — 5г,

-          корінь з кореневищами валеріани — 10 г,

-          кореневища перстачу прямостоячого (калгану) —

-          17г,

-          плоди глоду — 10—12 г,

-          бруньки тополі — 8г,

-          насіння петрушки — 20 г,

-          насіння кмину — 8г,

-          кошики (суцвіття) цмину піскового — 3г.

Звичайно, вага (маса) залежить від ступеня подріб­нення сировини (подали стандартну).

Дозування лікарських рослин для дорослих людей наводимо у кожному нарисі. Крім того, подаю разове дозування (за болгарською методикою) за віком хворо­го: від 25 років і старшим — 1 доза, від 14 до 25 років — 2/3 дози, від 7 до 14 років — 1/3дози, від 4 до 7 років — 1/4 дози, від 2 до 4 років – 1/5дози, від 1 до 2 років – 1/8 дози.

Точне дозування визначає лікар у залежності від ста­ну хворого.

Протипоказання також визначає лікар.

Leave a Reply