You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Віскарія звичайна

Народні назви:  смолянка липка,  с.  клейка.

Багаторічна (за іншими джерелами — дворіч­на, навіть однорічна) рослина з голим, клейким під вузлами стеблом, заввишки 30—80 см, вгорі темно-чер­воним. Прикореневі листки в розетці оберненоланцетні, стеблові — вузьколанцетні до лінійних. Квітки в досить густих, зближених супротивних пучках, з майже цілими пурпурно-червоними пелюстками.

Утворює дернину. Росте на лісових луках, схилах, галявинах, у заростях, частіше на сухіших місцях, на узліссях соснових лісів, на лісових вирубках і посадках. Поширена повсюдно.

Збирають усю траву під час цвітіння. Сушать у за­тінку.

В офіційній медицині рослина не використовується.

В народі застосовують її при жовтяниці і при хворобах нирок, а також (в деяких місцевостях) як відхаркуваль­не при легеневих хворобах і особливо при печінкових слабуваннях, кольках у животі і як снотворне. Ф. І. Мамчур згадує, що віскарія діє снотворно, має антисептичні та ранозагоювальні властивості.

Вживають настій-напар з 2-х столових ложок подріб­неної сухої трави на 0,5 л кип’ятку. Приймають по пів­склянки 4 рази на день.

Строки зберігання у народі — 2—3 роки.

Leave a Reply