You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Вільха сіра

Вільха сіра (Аігшз іпсапа) і вільха клей­ка, або чорна (Аігшз діійіпоза); з лікувальною ме­тою використовують кору, шишки й листя цього дерева.

Вільха сіра і клейка (чорна) — дерева з родини березових, по­ширені на території Європейської частини Радянського Союзу і на Кавказі, а сіра вільха — також і в Сибіру.

На Україні сіра вільха росте переважно в Карпатах, рідше   на Поліссі та в Лісостепу, а чорна, або клейка — звичайно в лісових ра* йонах, рідко в Степу.

Сіра вільха має блискучо-сріблясто-сіру гладеньку кору, молоді гілки й бруньки у неї сіроповстисті; листки гострі, яйцевидно-еліптич­ні, не клейкі, зверху голі й темно-зелені, знизу — з тоненькими волос­ками, сизо-зелені. Маточкові сережки у цього дерева сидячі.

У клейкої, або чорної, вільхи кора сірувато-бура, а листки тем­ні (тому в народі й називають її чорною), тупі, круглясті, обернено­яйцевидні, в молодому віці дуже клейкі (звідки й її ботанічна на­зва). Маточкові сережки у цього виду вільхи на ніжках.

Обидва види цього дерева бувають заввишки від 5 до 25 м, при­чому, клейка, або чорна, вільха завжди буває вища за сіру. Ростуть обидва види вільхи по вологих місцях, на берегах річок і струмків, по болотах і ярах, а в лісах — поблизу джерел.

Кору з вільхи для лікувальної мети збирають навесні, а шишки — восени або взимку; листя застосовують сві­жим. Кора й зрілі супліддя (шишки) обох видів вільхи багаті на дубильні речовини: танін і галову кислоту, є в них і деякі алкалоїди. Відвари й настойки кори й ши­шок обох видів вільхи виявляють в’яжучу, протизапаль­ну, почасти кровоспинну дію, а препарати з свіжого лис­тя є також і потогінним засобом.

Відвари й настойки шишок сірої вільхи допущено і в науковій медицині гцщ^ гострих і хронічних запаленнях кишок (ентеритах і колітах).

‘ У народі охочіше застосовують для лікувальної мети молоду кору й молоді шишки клейкої, або чорної, віль­хи. Препарати з них вживають при гострих і хронічних проносах, спричинених запаленням кишок, і навіть при дизентерії та при всяких болях у животі.

Прп простудних же захворюваннях  (при суглобовому ревматизмі з запаленням і при подагрі), коли треба спричинити потіння, успішно застосовують так звану суху ванну з свіжого молодого листя вільхи. Це особли­во рекомендується для хворих зі слабким серцем.

Докладніше про способи приготування й використан­ня препаратів з вільхи див. у кінці статті про березу (способи застосування).

Способи застосування. Легкий відвар ши­шок: 4,0—200,0, або одна чайна ложечка подрібнених шишок на склянку окропу; вживати по ‘/4 склянки, а при дизентерії — по одній повній склянці, 3—4 рази на день. Спочатку цей відвар треба пити гаря’чим.

Відвар кори: 15,0—200,0; вживати по одній столовій ложці, 3—4 рази на день.

Leave a Reply