You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Верес звичайний

Невеликий, сильно галузистий кущик, з дріб­ними вічнозеленими листочками, розміщеними супротивно, тісночерепичасто, в чотири ряди. Квітки зібрані в однобокі грона, які переходять у вкриті листками гіл­ки; лілові або лілово-рожеві, а іноді білі або кремові, на коротких квітоніжках. Смак рос­лини гіркий, в’яжучий; пахне медом.

Росте на сухих і вогкуватих піщаних місцях, більше в соснових і мішаних лісах, на галявинах, сухих горбах, на лісових луках. Звичайно в нечорноземній смузі, рідше в чорноземній. Прекрасний медонос, хоча мед з нього темнуватий і дещо гірчить, але дуже корисний.

Збирають вкриті листками гілки з квітами. Сушать у затінку. Містить у собі дубильні речовини (до 7 %), мінеральні солі (кальцій, кремнеземова кислота), цукри, флавонові глікозиди (вважають, що в квітках вересу містяться ще не вивчені діючі речовини, які мають анти­мікробну дію).

Настій трави вересу — 4 столові ложки на 1 л окро­пу — вважають хорошим засобом при каменях у нирках; ним користуються при водянці. Настій трави з квіток-суцвіть п’ють як профілактичний засіб проти утворення (як профілактика при схильності) піску, каменів у нир­ках, навіть після операційного їх видалення.

Як важливий компонент його включають у суміші для лікування від таких захворювань, як цистит (запалення сечового міхура), пієліт (запалення ниркових мисок), елементи крові у сечі внаслідок ниркових кровотеч і таких тяжких захворювань, як нефрити.

Верес входить у суміші трав при катарі шлунка, особливо з підвищеною кислотністю. Ось суміш (нейтра­лізує кислотність): трави вересу — 40,0 г, золототисяч­ника — 30,0 г, звіробою — 40,0 г, холод­ної м’яти —20,0 г і кори крушини — 20,0 г. Дві столові ложки цієї суміші на півлітра кип’ятку парять не менше 30 хвилин. Випивають за день у З—4 прийоми.

Верес застосовують також як засіб, який заспокоює нерви і діє частково снотворно.

При розладжених нервах, безсонні, лякливості, на­думливості (і т. п.) приймають таку суміш: трави кропиви собачої — 30,0 г, вересу — 40,0 г, сухоцвіту боло­тяного — 30,0 г, валеріанового кореня -10,0 г, з додатком (в залежності від особливостей орга­нізму хворого та наявності супутніх захворювань) інших рослин. Беруть 4 столові ложки цієї суміші, запарюють (напар у термосі) 1 л окропу (парять цілу ніч) і прийма­ють по 4—5 ковтків через кожну годину, випиваючи все протягом дня чи доби.

Верес входить у збори відповідних трав для лікування від поносів, дизентерії, ентероколітів, ревматизму, арт­риту, подагри, уремії (самозатруєння організму від недостатньої дії нирок).

Його включають також у збори для лікування опіків (зовнішньо), екзем, гнійних глибоких запалень тканин пальців рук, ніг (так званий «волос», а науково — пана­рицій) та інших гнійних запалень сполучних тканин, особливо глибоко розташованих (флегмона).

Є відомості, що верес доцільний (у сумішах) для ліку­вання від пороків серця (коронарна недостатність). Ко­рисний і чай з вересу.

Траву вересу зберігають у ящиках, викладених папе­ром. Термін зберігання — до 3-х років.

Leave a Reply