You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Верблюжа трава

Верблюжа трава, або верблюжа колючка —це колючі напівкущові, рідше трав’янисті, багаторічні рослини з родини бобо­вих. Поширена ця рослина в пустельних або напівпустельних районах.

Колючки цієї рослини, що являють собою недорозвинені гілки, несуть на собі дрібні квітки. Вся рослина має самі лише колючки на стеблах, вони йдуть вгору, листя ж — біля основи стебел і колю­чок. Листки прості, суцільні. Квітки червоні, на квітконіжках, чашеч­ка дзвоникувата, зубчаста. Насіння нирковидне, майже квадратне.

Верблюжа трава звичайна, як найбільш відома з усіх п’яти видів цієї рослини, по всій території Кавказу, Сибіру й Середньої Азії, а також і в Малій Азії.

Всі види верблюжої трави є добрими високопоживними кормо­вими рослинами, а крім того, вони містять у собі багато вітаміну С (молода трава), а також мають лікувальні властивості.

Для лікувальної мети верблюжу траву використову­ють у народній медицині як проносний засіб (відвар коріння 20,0—200,0 у великих дозах, тобто по 4—5 сто­лових ложок відвару або кашки, якщо траву заварено в порошку і не проціджено), як сечогінний засіб — при водянці (такий же самий відвар, але вживати його треба по одній столовій ложці, три рази на день) та при за­сміченні шлунка, нирок (пісок) і затримці сечі у дорос­лих (вживати у тих самих дозах).

Ця рослина корисна, але в науковій медицині її зо­всім не використовують, хоч ВІЛАР, який протягом останнього часу вивчав її, визнав, що вона має лікуваль­ні властивості, як проносний засіб.

Leave a Reply