You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Валеріана лікарська

Це багаторічна трав’яниста рослина з родини валеріанових. Загальне ботанічне визначення валеріани таке: за перший рік свого зростання валеріана утворює розетку з прикореневих листків, а на другий рік—квітконосні стебла, заввишки іноді до 2 м; стебла прямі, всередині порожні (тобто дудчасті), борознисті, голі, внизу опушені; листки непарнопірчасті, з 5—11 парами листочків (сегмен­тів). Нижні листки довгочерешкові, стеблові — короткочерешкові, вер­хівкові— сидячі.

Суцвіття велике, щитковидне або волотисте, гілля­сте. Квітки дрібні, білі, рожеві або блідо-фіолетові, медоносні. Плоди голі або пухнасті, з пушком і мають вигляд летючих сім’янок.

Після того, як рослина відцвітеться, наземні частини починають сохнути; з цього часу треба починати збирати підземні частини рос­лини, тобто кореневища разом з боковими коренями, що відходять від них. Сушити треба як звичайно, тобто, в тіні та на повітрі. Корін­ня валеріани треба берегти від котів, які дуже ласі до нього, вони охоче гризуть його й розтягують повсюди.

В коренях і кореневищах валеріани основною цілю­щою речовиною є ефірна олія, що діє заспокійливо на нервову систему при збудженні, безсонні, астмі, мігрені, при неврозах серцево-судинної системи та при спазмах шлунка й кишечника.

Ці частини рослини входять до складу інших заспокійливих засобів, з них застосовують у науковій медицині порошки, настойки (прості й ефір­ні), екстракти й ефірну олію.

У народній медицині корінь валеріани охоче вжива­ють у вигляді настоїв, відварів, настойок на горілці та порошків проти іпохондрії, істерії, головного (мігрень) і судомистого болю, від болю в серці (при пороку його), при падучій хворобі (епілепсії), при всяких тяжких пе­реживаннях, від проносу, при нервовому потрясінні.

Дітям від переляку треба давати по 7—10 крапель на­стойки, 5 раз на день, а при падучій хворобі у них їх треба купати через день у відварі кореня валеріани (жменя кореня на літр води).

Крім того, як вітрогінний засіб валеріана сприяє травленню, регулюючи функціональну діяльність шлун­ка; вона корисна й від глистів. Корінь і кореневище валеріани у формі порошку, як заспокійливий та оздоров­люючий засіб, є доброю допомогою при тифі, скарла­тині, запаленні легень та при всяких маткових недома­ганнях.

У свіжому вигляді коріння валеріани не застосову­ють. У сухому вигляді його зберігають, як звичайно,— не більше як рік.

Способи застосування. Настій на воді: 6,0—10,0 на 200,0, тобто одну чайну ложечку або одну неповну столову ложку подрібненого кореня на склян­ку холодної води; настоювати протягом 6—8 годин. Вжи­вати по одній столовій ложці, а дігям давати по одній чайній ложечці, три рази на день.

Відвар (від істерії): 6,0—180,0, або одна чайна ло­жечка на склянку окропу; вживати по одній столовій ложці, три рази на день. Цей відвар, поєднаний з відва­ром рути, підсолоджують медом (на смак) для більшої ефективності, п’ють по столовій ложці, через кожні дві години.

Настойка на горілці. Дрібно порізаним коренем заси­пають п’яту частину пляшки з горілкою, ставлять у теп­ле місце на тиждень. Зливають рідину й видавлюють корінь, дають устоятися і потім проціджують крізь полотно або марлю, складену вчетверо. Вживати від 15 до ЗО крапель, по три рази на день.

Порошок: товчуть коріння в ступці, поки з нього не стане борошно, зберігають у щільно закритій посудині; вживають по 1—2 г за один раз.

Готові препарати в аптеках: настойка проста й ефір­на, екстракт густий і чай заспокійливий (складний, до якого входить і валеріана).

Leave a Reply