You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Тирлич хрещатий (тирлич-лихоманник)

Багаторічна рослина 15—40 см заввишки, з досить товстим кореневищем і розеткою листків. При­кореневе листя ланцетно-еліптичне, стеблове — яйце­видно-ланцетне, тупувате. Квіти 4-членні, в пазухах листків та верхівкових кільцях, сидячі; віночок з 4 яйце­видними відігнутими частками, всередині синій, зовні білувато-синій; чашечка 6—10 мм довжиною, у 3—4 рази коротша від віночка.

Росте на сухих схилах, серед чагарників, на полях, по старих межах, на луках, горбах, у молодих рідких сос­нових лісах, любить більш відкриті місця.

Збирають кореневища з коренями восени і головним чином від рослин із зів’ялим стеблом. У народі існує думка, що ця ознака свідчить: рослині не менше 3—4 ро­ків; стебло виростає пізніше, а до того існує тільки розет­ка з листків. Ознака ця не відповідає описам у визнач­никах рослин, але насправді це спостерігається досить часто. Корені проникають глибоко в землю, широко розгалужуються, через що їх важко повністю викопати.

Вважають, що корінь тирличу збуджує апетит, зміц­нює шлунок, діє глистогінно і перешкоджає нагноєнням. Назва «горечавка» відповідає тому, що рослина (корені) дуже гірка.

Збирають під осінь (або квітуючу) і використовують подрібненою.

Наукова медицина віддає перевагу не цьому тирличу, а кореневищам тирличу жовтого з квітами. Препарати його (порошки,екстракти) вживаються як гіркота, що збуджує апетит і поліпшує діяльність травних органів. Тирлич жовтий застосовують у народі там, де він росте (високогірні луки). На Волині (землі старого територі­ального ділення) цей вид зустрічається дуже рідко, і можна твердити, що через свою велику популярність він зник.

Взагалі, він зникає навіть у Прикарпатті і Карпатах, де корінь його колись заготовляли. Тепер необхідна культура його. В народі застосовують той вид тирличу, який більше зустрічається на місці. Вважають, що корінь цього тирличу теж збуджує апетит, зміцнює шлунок, діє глистогінно і перешкоджає нагноєнням тощо.

Тирлич хрещатий містить гіркі глікозиди (генціо­пікрин, гентизін), трисахарид генціаноза, алкалоїди, з яких виділено генціанин, ефірні і жирні олії, барвники, вітамін С. У листях знайдено гіркі речовини та аскорбі­нову кислоту — до 200 мг%.

Відвар кореневищ і коренів тирличу (15,0—20,0 г на 1 л води) застосовують при млявому травленні, при запорах, відсутності апетиту, при блідій немочі, подагрі, артритах і зовнішньо — для лікування застарілих гній­них ран.

Зважаючи на те, що водний відвар або напар кореневищ з коренями тирличу швидко псується, його виго­товляють невеликими порціями, а ще кращим вважається виготовлення замість напару настойок на міцному вині, які приймають по 2—3 чарки щодня.

При підвищеній кислотності шлунка із здуттям, печією і запорами готують настоянку на портвейні. Беруть по 10,0 г таких рослин: кореневищ з коренями тирличу, висушених апельсинових шкуринок, кореневищ аїру, трави звіробою, бобівника, су­цвіття пижма, кореня валеріани і трави сухоцвіту болотяного (сушениці). Суміш заливають 1 л вина і ставлять на вікно на сонячне світло на 21 день. Потім проціджують і приймають натщесерце вранці 2 столові ложки і стільки ж — перед сном.

Крім того, кореневища і корені тирличу застосовують при таких недугах.

Зовнішньо: 1. Гнійні рани посипають дрібним порош­ком коренів тирличу, змішаним порівну з порошком кві­ток ромашки лікарської.

2. Народним засобом проти потіння ніг є щоденне (перед сном) вимочування ніг у досить гарячому міцно­му відварі з суміші: дубової кори (3 частини) і тирличу (1 частини). При цьому в народі рекомендують замість панчіх, шкарпеток застосовувати лляні або конопляні онучі з саморобного полотна.

Внутрішньо: 1. Навіть найстійкіша печія проходить, якщо перед обідом щодня випивати чарку вина, в якому протягом 21 дня настоювались дрібно порізані корені з кореневищами тирличу.

2.    При подагрі добре діє такий відвар: 3 чайні ложечки дрібно порізаного кореня тирличу заливають трьома склянками сирої води і варять 7—10 хвилин. Відвар випивають протягом дня.

3.    При катарі шлунка: по 1 чайній ложечці (з верхом) дрібно порізаного кореня тирличу, трави деревію і трави  золототисячника заливають   трьома склянками сирої води і кип’ятять 10 хвилин. Відвар ви­пивають впродовж дня. При відповідній щодо цієї хво­роби дієті (про що буде подано окремо) включається в харчування кисле молоко з булкою. При цьому забороняється горілка й обмежується куріння.

Цей же відвар приймають при відсутності апетиту, при кишкових захворюваннях, а також при блідій немочі у слаборозвинених дівчат.

В офіційній медицині препарати цього тирличу (густий екстракт, настоянки) в основному застосовують при тих самих хворобах, що й у народному лікуванні. Є протипоказання: останні місяці вагітності, гострі запалення шлунка, глаукома, виразка шлунка, кровотеча в орга­нах системи травлення.

Кореневища з коренями тирличів зберігають у ящи­ках, вистелених всередині папером. Час зберігання – до 5 років.

Leave a Reply