You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Терен колючий (слива колюча)

Це сильно розгалужений кущ, заввишки 1— 2 м, з колючими гілками. Листки овальні, завдовжки 2—4 см. Квітки одиночні, білі, п’ятипелюсткові. Кора чорно-бура. Росте на схилах, в ярах, на сухих (крутих) берегах річок, по сухих лісах, чагарниках, на узліссях, при дорозі. Поширений у західних об­ластях України і південно-західних районах Білорусії. Яри, невгіддя, порослі терном, полюбляють соловейки. На жаль, сьогодні нещадно засмічуються.

Є в Західній Україні дві рослини, які повільно, але вперто знищують­ся населенням. Це терен і бузина чорна. Тим часом у північних областях терен навіть розводять, їх треба все ж таки зберігати не тільки як лікарські рослини, але і як народногосподарські, бо квітами бузини ми за­безпечуємо своїх партнерів в країні і Європі.

Заготовляють квіти, плоди (терпкі і смачні, якщо дещо підмерзлі), молоді корені і кору. За хімічним складом в плодах (кістянках) є 6—8 % цукрів (цукроза і левульоза), 75—90 мг % аскор­бінової кислоти та інші вітаміни. Крім того, в плодах 20 мг% каротину, флавонові глікозиди, 1,5 % дубильних речовин, 1 % пектинів, 3,3 % яблучної кислоти, черво­ний пігмент, ароматичні речовини, клітковина.

В квітах виявлено глікозиди, ціаністо-воднева і бензальальдегідна кислоти і вітамін Е. У кісточках — до 3 % глікозиду амігдалін (пахне мигдалем), що відщеплює синильну кислоту (сильну отруту), до 37 % жирної олії; в листях — близько 85 мг% аскорбінової кислоти; у корі і дереви­ні — до 8 % танідів.

Увага необізнаним: у кістках кісточкових (мигдаль, абрикоси, сливи, вишні та інші) наявний ціаногенний глікозид амігдалін, що в певних умовах може відщеплю­вати отруту — синильну кислоту. В цей же час мигда­леве масло кісточкових при певній обробці має досить важливе медичне застосування (в парфюмерії, мило­варінні тощо).

Від терну збирають усе: корені, деревину, кору, квіт­ки, плоди, верхній пігментований шар кори (для ліку­вання від бешихових запалень).

Застосовують квітки як проносний засіб, плоди — як в’яжучий, корені і деревину — як потогінний і такий, що «жене пісок» з нирок, кору — як жарознижуючий засіб.

Квітки терну застосовуються для збудження діяль­ності нирок і сечового міхура, майже при всіх хворобах порушеного обміну речовин. Доза — 20 г на 1 л води як чай при запорах, ниркових захворюваннях, хворобах сечового міхура та різних хворобах печінки.

Делікатно діючи на перистальтику кишок і на нирки, Цвіт терну очищає організм насамперед через сечу, через Дефекацію і, нарешті, через виділення поту.

Квітки терну як необхідна складова вживаються в шлунково-кишкових і ниркових сумішах рослин.

Поліпшуючи обмін речовин, цвіт терну тим самим лі­кує і від хвороб шкіри, які, по суті, залежать від пору­шення цього обміну.

Стиглі плоди терну, за моїми спостереженнями, діють зовсім інакше. В той час, як квіти терну проносять, плоди в’яжуть, зменшуючи кількість позивів, і добре себе проявляють при інфекційних кишкових захворюваннях.

З плодів роблять повидло, настойки на червоному вині, на горілці, домашні вина (мають лікувальне зна­чення).

Відвар з коренів терну п’ють ковтками при високій температурі. 20 г в півлітра води, кип’ятять 15 хвилин на малому вогні. Таким же відваром роблять спринцю­вання при білях.

Молоді листки терну, заготовлені незабаром після цві­тіння, запарюють як чай. П’ють, щоб викликати сильне виділення сечі і як легке проносне. Такий чай дуже корисний для людей, які тривалий час ведуть кабінет­ний спосіб праці і життя.

Батько любив мені нагадувати: коли рослина несе якийсь «дотум», не лінуйся шукати в ній і «антидотум» (тобто лікувальну дію і одночасно протидію). Це (хай і надто узагальнено) підтверджується (причому роз­дільно по органах рослини) на прикладі терну.

С. Я. Соколов та І. Замотаєв влучно пояснюють нам, що дубильні та інші речовини терну абсорбують кишкові токсини; вживаються при неспеци­фічних колітах, дизентерії, харчових інфекціях і канді­дозах (захворювання, викликані дріжджовими грибка­ми). При декотрих шкіряних захворюваннях кори­стуються компресами, примочками з соку тернових плодів.

У болгарській фітотерапії квіти тер­ну рекомендується приймати як сечогінне і легко про­носне (дія флавонів). Готують холодний настій: 2 чайні ложки квітів заливають склянкою води та настоюють у холодному місці протягом 8 годин (добова доза).

Квіти, плоди і кори входять до складу різних зборів у народному лікуванні, а тепер рекомендуються і ліка­рями: як сечогінне і депуративне (квіти), закріплююче шлунок та кишечник (плоди). Спеціалісти-травознаї: відвар з 2-х столових ложок кори коренів на півлітра води по півсклянки тричі на день (та й в іншому дозуванні) при сечових і жовчних каменях.

Попереджаю, що це лише за порадою лікаря і під його доглядом. Зберігають квіти терну (висушені в затінку) у добре закритих коробках: сушені плоди — у мішечках; кору, подрібнені корені — окремо у коробках; листки — як і квіти. Строк зберігання квітів, листя — 2 роки, плодів і кори — до 4 років.

Leave a Reply