You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Суховершки звичайні

Невелика багаторічна трав’яниста рослина, що утворює галузисті, повзучі кореневища, з вузлів яких виростають нечисленні, висхідні або прямі стебла, зав­вишки 7—45 см (частіше 10—12 см). Листки цілі, голі або слабоволосисті, черешкові; верхня пара при самому суцвітті. Віночки темно-фіолетово-голубуваті, рідше рожеві або брудно-білі; у квітах, що сидять у пазухах маленьких прицвітків, по шість.

З однаковою лікувальною метою використовують і другий вид: суховерш­ки великоквіткові, які відрізняються від попередньої крупнішими квітками і суцвіттями — головками без пари листків біля їх основи. Кореневища у них здебільшого підземні. В народі цих двох видів як лікувальний засіб не розрізняють; збирають суховершки звичайні, бо вони частіше зустрічаються.

Суховершки звичайні ростуть на сухих луках, чагар­никах, обабіч доріг, в гаях. Суховершки великоквіт­кові — там же, але частіше на схилах, узгір’ях, особливо лісово-вапнистих. Обидві рослини поширені повсюдно; крупні — частіше в чорноземній смузі.

Збирають рослини під час цвітіння, вириваючи з коре­невищем і обтрушуючи від землі. Очищають і сушать у затінку. Для дітей частіше збирають лише квітучі голов­ки (суцвіття). У траві і особливо в її суцвітті (головках) містяться дубильні (в’яжучі), гіркі речовини, смоли, ефірна олія і тритерпенові сапоніни.

Застосування суховершків має чимало спільного із використанням рослин, які мають в’яжучі властивості (перстач, родовик, гірчак ракові шийки, корені граві­лату, шишки вільхи тощо).

Беруть з розрахунку: 1 столова ложка з верхом подріб­неної трави на 1 склянку води. Кип’ятять на малому вог­ні хвилин 5, настоюють з годину, відціджують і теплим відваром полощуть горло при запаленнях слизової, ангі­ні, простуді, полощуть рот, змивають пролежні, про­мивають рани при перев’язках.

Приймають гарячим по півсклянки тричі на день при поносах колітного, дизентерійного та іншого поход­ження.

Настій (напар) дуже добре себе проявляє при поносах у малих дітей (та і старших) з дозуванням: від 1 чайної ложки — у немовлят, по три — п’ять разів на день для старших (до 10 років); по чверті склянки 3—4 рази на день для старших. Коли є гарантія, що головки зібрані в чистому місці, так же висушені і збережені, то краще не робити відвар, а напар (залити окропом) і через годину-дві відцідити. Тоді з розчину не випадають на дно в’яжучі таніни, напар має сильнішу дію.

Як в’яжучий засіб настій (або відвар) використовують для промивання ран, полоскання горла, рота, а порошок з головок включають у склад мазей для лікування екзем та інших захворювань шкіри.

Траву суховершків включають у збори для відвару, яким миють голову при лупі. Чай з трави п’ють при екзе­мі, міцним полощуть горло при ангіні.

На мій погляд, батьки за літо повинні заготовити хоча б пакетик суцвіть суховершків. Знадобиться…

Leave a Reply