You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Спаржа

Спаржа — лікарська рослина. Відвар з її коріння рекомендується від водянки, запалення сечового міхура, при утрудненому сечовиділелні, серцебитті, ревматизмі, епілепсії; зовні — від різноманітних висипів, а відвар з плодів (дрібна червона ягода) — від імпотенції.

Але в першу чергу це овочева рослина з тонким приємним смаком, що дало привід О. І. Купріну словами одного з героїв сказати, що якби він був царем, то завжди б їв спаржу.

В їжу йдуть молоді свіжі пагони — у спаржі білої ті, що ще не вийшли на поверхню, а в зеленої — що вийшли на поверхню грунту і досягли висоти 15 — 20 см. Пагони варять у солоній воді, тушкують, готують бульйони.

Є й третє призначення цієї рослини — як декоративна, особливо в осінньо-зимових букетах. Стебла спаржі, подібні до гілочок хвойних порід, можна поєднувати з різними квітами, а якщо збереглись ягоди — із них можна скласти окремі букети.

На жаль, спаржа не знайшла великого поширення. Причина полягає насамперед у порівняно складній її агротехніці, особливо в перші роки формування маточних кущів. Це багаторічна рослина, що може рости на одному місці 18—20 років.

У нашій країні поширений переваж­но один сорт спаржі білої Аржентельська, зустрічаються також Уро­жайна 6 і Мері Вашінгтон.

Спаржа потребує родючих, добре оброблених грунтів. Непридатні для неї низькі місця з можливим застоєм води і з близьким розміщенням підґрунтових вод. Перед перекопуванням грунту на 1 м” внесіть по 7—10 кг перегною або компосту, а перед висаджуванням розсади  по ЗО—40 г суперфосфату і калійної солі.

Leave a Reply