You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Шипшина собача

Це кущі, заввишки 1,5—2,5 м, з рідкими шипа­ми на головних гілках. Листя зелене або сизувато-зелене з 7 листками (рідше 5 або 9). Квіти блідо- або яскраво-рожеві, часом білі. Гіпантії широкоовальні, яскраво-червоні. Поширена повсюдно. Збирають: листя під час цвітіння, а стиглі плоди пізно восени; корені і кореневища ранньої весни або восени. Сушити можна і при температурі до 90 °С (не вище).

Це відома вітамінна рослина. У гіпантіях міститься 0,2—0,9 % аскорбінової кислоти, окремі екземпляри Рослин — до 6 %. Щодо вітаміну С — бідніша, ніж інші плоди шипшин, наприклад, ш. травнева, що раніш звалась шипшиною коричною (від 4—6 до 18 %).

Крім того, у плодах виявлено вітаміни В2, К, Р, Е, провітамін А, а також цукор, органічні кислоти (в тому числі лимонна), пектинові і дубильні речовини, каротин, мінеральні солі. З плодів та інших частин рослини виділені флавонові глікозиди: ізокверцитрин, 3-глікозид кемпферола та інші глікозиди кемпферола та кварцетину. В корі, коренях та листях чимало дубильних речо­вин. У насінні (горішках) є жирна олія. Відвар насіння використовують як сечогінний, жовчогінний і проти­запальний засіб.

У народному лікуванні застосовують чай з шипшини при таких захворюваннях, як скарлатина, тиф, запален­ня нирок, при хворобах кишечника, печінки, шлунка, при туберкульозі.

Плоди разом із зернятками напарюють у воді (40— 50 плодів на 1 л води) і, додержуючись певної дієти, приймають при виразці шлунка і дванадцятипалої киш­ки, навіть з кровотечами. Те саме при катарі шлунка із зниженою шлунковою секрецією, при різних формах недокрів’я.

Водний настій з шипшини п’ють при хворобах нирок, сечового міхура, печінки, а особливо при кам’яних хво­робах цих органів, а також при різних хворобах печінки і жовчних шляхів.

Серед народу популярна також настоянка з плодів шипшини на горілці. Готують її так: 1 склянку дещо підсушених (якщо свіжі) або подрібнених (з зернятками) плодів шипшини змішують з 1—1,5 цукру-піску, зали­вають 3 склянками горілки, ставлять на 5 днів проти сонця; на 6-й день доливають ще 2—3 склянки 40° горілки і знову ставлять на сонячне проміння (світло) на 5 днів. П’ють по 15—20 г двічі на день, після їжі.

Вважають в народі, що напар листків шипшини як чай дуже добре діє на шлунок: поліпшує моторну функ­цію, заспокоює болі в шлунку. При цьому кладуть гріл­ку. Вважають, що такий же чай при поносах зменшує число позивів до випорожнення і сприяє, як кажуть в народі, «знешкоджуванню газів».

Відвар з коренів та живих (не відмерлих) кореневищ, що з’єднують їх з молодшими рослинами (звичайно, висушені), вважається в народі вірним засобом, який розчиняє всілякі камені в організмі або розщеплює їх на окремі піщинки, а також згубно діє на малярійних паразитів. Беруть 2 столові ложки подрібнених коренів на 200,0 г води і кип’ятять 15 хвилин, після чого насто­юють до охолодження. П’ють відвар тричі на день по 1 склянці щодня до бажаних результатів (протягом 2-х тижнів і більше).

З лікувальною і кулінарною метою використовують і квіти (частіше пелюстки), але не стільки з шипшин, як з троянд. З них варять ароматне, пікантне варення (використовують троянду дамаську, гібридного по­ходження), її розводять у садах, у квітниках і, звичай­но, не прикривають на зиму, бо вона досить морозо­стійка. Кущі її великі, квітів дає багато (махрових, за­пашних). Пелюстки цієї шипшини (а то і інших троянд, в тому числі культурних) висушують і зберігають у скля­них банках або щільних коробках.

Використовують настої-напари з них для догляду за шкірою обличчя при запаленнях, лишаях, грибкових за­хворюваннях, лікують від екземи і механічних уражень шкіри настоєм — при­мочки, так і порошком із квітів (присипки). Пелюстки входять до складу відповідних мазей, а також до зборів трав.

Плоди шипшини в народі використовують широко. Найбільш раціонально, на мій погляд, є використання настою, а після цього з цієї ж порції шипшини — і від­вару. Практично це роблять так: 1) з дещо «поранених» плодів роблять настій — його споживають, а потім з тих же погнічених у каструльці плодів — відвар (10 хвилин на малому вогні). 2) змішують націджений настій з від­варом і тоді приймають.

Таким чином повністю збері­гається вітамін С і одержуються діючі екстрактивні речовини відваром. Відвар більш доцільний для оздоров­лення печінки, жовчних шляхів, нирок, травного тракту.

Гарячий відвар шипшини може служити для настою сумішей трав, які не рекомендується відварювати, а до­цільно доповнити шипшиною.

Достатньою дозою відвару вважають 2 столові ложки на півлітра води — у 4 прийоми.

Як оздоровчий напій для усієї сім’ї готують настій у карафці з розрахунку 1 столова ложка плодів на 1 склян­ку окропу.

Лікувальне значення всіх видів шипшини медициною виявлено і вивчено. Про важливіше читач може ознайо­митись у багатьох працях. Наведу, однак, певні відо­мості і застереження вчених, з якими люди, в тому числі і окремі травознаї, можуть бути необізнані.

Хімічно чистий вітамін С — аскорбінову кислоту — вчені давно навчились одержувати, навіть синтезувати.

Тенденція використовувати її у великих дозах має певне обгрунтування. Пройшла, однак, ревізія цих поглядів. Нагадаю, що організм людини не витворює вітаміну С (та інших), а денна потреба в ньому становить для чоло­віка 75 мг, для жінки — 70 мг (при вагітності до 100 мг, при годуванні дитини — 150 мг), для дітей 1—3 років — 35 мг і відповідно з віком (для хлопців 13—20 років — 90—100 мг, дівчатам — 80 мг).

Найкраще, коли людина споживає їжу з вмістом в ній вітаміну С. Між синтетич­ною і природною аскорбіновою кислотою немає хіміч­них різниць, однак є істотні різниці в швидкості засвоєн­ня і результатах дії. Доведено, що натуральний вітамін С (з шипшини, чорних порічок, первоцвіту і т. д.) у 3—5 раз активніший, ніж синтетичний.

Це завдяки тому, що у рослині його супроводжують ще й органічні кислоти, флавоноїди та інші сполуки; проявляється так звана синергетична (спільна) дія. Тлумачення цього дають наші дослідники, а я тут послуговуюсь змістовним пояс­ненням з книги О. Ожаровського зі співавторами. В ній йдеться про застосування великих доз вітаміну С у профілактиці і лікуванні від простудних хвороб (як бактеріальних, так і вірусних).

Стверджу­ється, однак, що вітамін С при прийманні його у великих дозах накопичується у крові (у лейкоцитах та інших компонентах цієї рідинної тканини), бере участь у гаму­ванні активності гістаміну, охороняє від певних наслід­ків стресу, полегшує знешкодження різних шкідливих речовин. Однак синтетичний вітамін С у великих дозах (наприклад, при простудній хворобі) до 8 г денно і довго­часно приводить до призвичаєння організму і вже змен­шення доз сприяє не виліковуванню від цинги (шкорбу­ту),— а навпаки, до посилення хвороби.

В цій праці наводяться протипоказання: при каменях з відкладень щавлекислих солей, за винятком вживан­ня, що не перевищує 3 г аскорбінової кислоти денно, рекомендується обережність дозування при підвищеній здатності зсідання крові та нахилів до тромбоутво­рення.

Автори радять: відвар шипшини з 2—3 столо­вих ложок подрібнених плодів на 2 склянки води; ва­рити 10 хвилин на малому вогні, процідити і прийма­ти по 1/2 – 2/3 склянки тричі на день (це і сечогінний та жовчогінний засіб). Автори рекомендують також наші препарати: холосас — при захворюваннях печінки і при жовчних каменях, та наш препарат каротолін – зовнішньо при дерматозах (певних захворюваннях шкіри).

В нашій фітотерапевтичній літературі згадуються протипоказання при тромбофлебітах. Але в кожному конкретному випадку вирішує це лікар.

Підсумовуючи, перелічую хвороби, при яких особливо корисна шипшина: цинга, запалення, виразки шлунка та кишечника, атрофічні явища слизової травного тракту, поноси, недостатня кислотність шлункового соку, небажані наслідки зловживання хімічними ліками; при тривалих інфекційних захворюваннях (дизентерія, черевний тиф, запалення легенів) широкі опіки, ревма­тичні захворювання; як полівітаміноносне при простуд­них захворюваннях, захворюваннях печінки; вагітним і матерям, що годують грудьми, в період одужування, при загальному заслабленні та стомленні, при стресових ста­нах. Застосовується також у сумішах-зборах лікуваль­них трав.

Строк зберігання плодів — гіпантіїв шипшини — 2 роки.

Leave a Reply