You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Щавель кінський

Багаторічна трав’яниста рослина, заввишки до 150 см, з прямим, борозенчатим стеблом. Листки у верх­ній частині видовжено-трикутно-яйцевидні, тупі, при основі — глибокосерцевидні, по краях дещо хвилясті, на борозенчатих, зверху, черешках. Верхні листки дрібні­ші; основи черешків з розтрубами, які обгортають основу меживузля. Квітки двостатеві, дрібні, зібрані у верх­ній частині стебел в густе волотевидне суцвіття. Плід — тригранний горішок. Росте в дон линах річок, на вологому грунті. Поширений по всій Україні.

За хімічним складом: всі частини рослини містять значну кількість щавлевокислого кальцію, корені і коре­невище 8—12 % дубильних речовин, пірокатехінової і пірогалової груп, антраглікозиди у вигляді метилантра­хінінів; також до складу цього щавлю входить смола, ефірна олія і вітамін К.

Використовують корені і зріле насіння. Корені копа­ють восени або навесні. Сушать при температурі не вищій 55 °С. Насіння збирають тільки дозріле.

Корені щавлю кінського в народі вживають як в’яжуче в малих дозах (дія дубильних речовин) і як проносне — дія антраглікозидів. В медицині встановлено, що за­кріплююча (протипроносна) доза — настій або відвар 2-х столових ложок коренів на одну склянку окропу; приймають по 1 столовій ложці 3—5 разів на день; а як проносне — чверть склянки один раз на ніч (діє також жовчогінно).

Крім того, настій з кореня та й з насіння використо­вують від кашлю як протизапальне і кровоспинне при маткових, гемороїдальних і легеневих кровотечах, при шкорбуті (цинга), від постійних болей голови (мігрень), захворюваннях печінки, легень, туберкульозі.

Знаю, що настоєм чи відваром з насіння поло­щуть порожнину рота при запаленнях, обробляють про­лежні, гнійні рани, опіки. Внутрішньо приймають при колітах, ентероколітах, тріщинах анального отвору, також при холециститах і холенгітах. У цих випадках беруть одну столову ложку на чверть літра води, варять

хвилин 5—7 і п’ють теплим по 50 мл тричі на день за 30 хвилин до їжі.

Зберігають сухі корені, насіння окремо (до 3 років).

І ще… В народі, виявляється, користуються з ліку­вальною метою ще кількома видами щавлів, під загаль­ною їх назвою— щавель кінський.

Найчастіше — це щавель кучерявий і щавель водяний. Рідше — й іншими видами, що зовні подібні до виду щавель кінський. Застосування їх в народі однакове, якихось видових лікувальних особливостей я не зустрічав. Користуються тим видом, що легше на нього втрапити.

Leave a Reply