You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Селера

У далеку давнину цією рослиною з чудовим різьбленим листям і при­ємним запахом прикрашали приміщення. Гірляндами з селери відзна­чали переможців спортивних змагань в античній Греції.

У народній медицині корені й листя рослини використовують як сечогінний, протималярійний, протизапальний, болетамувальний засіб, зовнішньо від пухлин.

Є три різновидності рослини: коренева, черешкова й листкова. Най­більше поширена коренева, особливо її сорти Яблучна, Празька, Делі­катес, Грибовська, Магдебурзька риночна.

У селери довгий вегетаційний період. Щоб одержати повноцінні коренеплоди, її краще вирощувати з 70—80-денної розсади. Виростити її можна в кімнаті, парнику або теплиці. На постійне місце висаджуйте на ту ж глибину, на якій вона росла в ящику чи парнику. Рядки роз­міщуйте через 40—60, а в рядках через 20—25 см. Під селеру не обов’язково відводити спеціальну площу — вона може бути ущільню­вачем огірків, цибулі та інших рослин. Догляд включає поливи через 7—8 днів, розпушення грунту і підживлення — перше через 15 — 20 днів після висаджування, вносячи на 1 м2 20 г сечовини, по 10—15 г супер­фосфату і калійної солі, друге наприкінці липня, трохи збільшивши дозу калію.

Селера черешкова — чудовий осінньо-зимовий вітамінний продукт. Якщо її занести в погріб і там прикопати в піску, черешки відбіляться і набудуть особливого смаку.

Селеру листкову споживають переважно влітку і восени. Агротехніка її дещо простіша — не треба вирощувати розсаду, в рядку можна роз міщувати густіше, проте вимагає регулярних поливів.

Leave a Reply