You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Ромашка без’язичкова

Ромашка без’язичкова, або дисковидна чи зе­лена з ліку­вальною метою використовують її траву.

Стебло в ромашки прямостояче, товсте, гіллясте, заввишки до ЗО см. Вся рослина гола, має сильний, приємний запах. Листки у неї двічі або тричіпірчасті, частки у них лінійні або лінійно-ланцетні.

Квітки дрібні, в кошиках, тільки трубчасті, з зеленувато-жовтим ві­ночком. Від усіх інших видів ромашки ця ромашка відрізняється тим, що у неї квітки без язичків (ніби вони без віночків), тому вона й на­зивається без’язичковою.

Суцвіття цієї без’язичкової ромашки (часто разом з листками й стеблами) за допущенням нашої Державної фармакопеї мають те саме застосування, що й суцвіття аптечної ромашки.

Збирають суцвіття без’язичкової ромашки під час цві­тіння рослини, з липня по вересень.

Без’язичкова ромашка відома в народі та в науковій медицині перш за все_ як протиспазматичний, заспокійли­вий, болетамувальний, потогінний і вітрогінний та проти­запальний засіб. Ліки з цієї рослини регулюють жіночі відправлення (знеболюючи й зміцнюючи), вони є жовчо­гінним засобом, якщо їх вживати всередину, та пом’як­шувальним і протизапальним засобом при зовнішньому застосуванні їх.

У народній медицині цю рослину застосовують для самодопомоги при різних хворобах шлунка з запаленням, вітрами й спазмами, сечового міхура, нирок і печінки (всередину й зовнішньо) та при різних хворобах нерво­вої системи, починаючи від мігрені й безсоння.

Як протизапальний засіб, ліки з без’язичкової ромаш­ки корисні при катарах шлунка й кишок, при простудах, навіть з гарячкою, та при малярії (в поєднанні з золо­тотисячником порівну).

У науковій медицині цілком схвалено застосування ліків з цієї ромашки як доброго регулятора при надмір­них і мізерних менструаціях та як зміцнювального й за­спокійливого засобу під час вагітності й родів.

Зовнішньо як протизапальний, знеболюючий і по­м’якшувальний засіб, ліки з без’язичкової ромашки за­стосовують при всіх запаленнях слизової оболонки (при ангіні, наприклад), при всіх шкірних і підшкірних за­пальних процесах (при бешисі, флюсі наривах, ранах і виразках, навіть при хворобі очей), при опухах, пода­гричних і ревматичних (у вигляді подушок), при золоту­сі та ентериті (з допомогою клізм).

Для лікування дітей ліки з цієї рослини як радикаль­ний болетамувальний засіб застосовують при будь-яко­му болі й різі в животі (в долікарський період).

Способи застосування. Відвар: 15,0 або 20,0 на 200,0; вживати по 2—3 столові ложки, 3—4 рази на день.

Настойка: 40,0; по ЗО крапель, три рази на день.

Порошок (подрібнені квітки й листя); по 2 г, або по дві пучки чи по пів чайної ложечки, три рази на день.

Для полоскання, промивання й клізм: одна частина трави на 20 частин окропу, а якщо настойка, то одна час­тина її на 10 частин окропу.

Ванни: 50 г трави на відро окропу; це при золотусі, а при подагрі й ревматизмі, при опухах рук і ніг — 200 г трави на одне відро води і одну склянку солі.

Компреси болетамувальні: 1) вологі, тобто попарена або свіжопотовчена трава;

2) сухі (при хворобах зі спазмами).

«Подушечки» зігрівальні, які застосовують при флюсі, простуді голови та при стрілянні в поперек (також від простуди), роблять так: попарену траву дуже нагріва­ють у каструлі і, коли вона ще гаряча, набивають нею торбиночки (з марлі) й прикладають їх до хворого місця і обв’язують.

Leave a Reply