You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Робінія звичайна, біла акація

Дерево заввишки до 30 м, з розложистою не­густою кроною. Стара кора сіра, з повздовжніми трі­щинами, молода — зеленувата або коричнювата, навіть червонувата. Листя чергові, завдовжки до 30 см, склад­ні, непарноперисті з 4—10 парами бокових листків. При­листники у вигляді колючок (до 2 см). Квіти у пазухах листків у негустих китицях, частіше звисаючих, рідше прямостоячих.

Метеликуватий віночок білий або блідо-рожевий. Плоди — боби, завдовжки до 8 см. Квіти приємно запашні. Походить з Атлан­тики, Північної Америки. Розводять в парках, садах, вздовж доріг, у лісових посадках, особливо в Степу і Лісостепу. Декоративні кущі, дерева часом використо­вують для зелених огорож.

Для лікування збирають квітки на початку квітування і не пізніше середини його. Сушать у затінку. Інколи збирають молоду кору (отруйна!) в початках розвитку листків. Сушать на горищах з хорошою вентиляцією.

У квітах виявлено: глікозиди (робінін та інші), ефірну олію, флавоноїди, цукри, білки, органічні кислоти, окре­мі амінокислоти, отруйну речовину білкового характе­ру, що більше міститься у корі; протеїд-робін, який сильно подразнює тканини і буває причиною отруєння (часом смертельного) тварин, які при голоді об’їдають гілочки.

Крім того, у корі наявні дубильні речовини, ефірна олія, фітостерин і стігмастерин. За іншими нау­ковими джерелами, у квітах містяться глікозиди, робі­нін, акаціїн, до складу ефірної олії входять метиловий ефір антранікової кислоти, індол, геліотропін, бензил-алкоголь ліналорл, терпіноол та інше.

В народі настій, чай із квіток акації, п’ють як оздо­ровлюючий, сечогінний засіб, який очищає кров, особ­ливо при різних отруєннях, в тому числі деякими лі­ками; при набряклості тіла, застійних явищах, пов’яза­них з порушенням обміну речовин, при запаленнях сечового міхура, поганому сечовидаленні.

М. А. Носаль включав квіти акації в сечогінні збори для ревматиків, при висипках на тілі. Дорослим людям рекомендував вживати настій (у термосі, із самих квітів): дві столові ложки на півлітра окропу по склянці рано і ввечері або по півсклянки 4 рази на добу.

В болгарських джерелах є свідчення, що кору акації У вигляді гарячого настою — половина чайної ложки на 2 склянки окропу (доза на два дні) — вживають при розладах шлунка. Не забувати, що кора ця — отруйна!

Квіти акації в медицині подекуди призначаються як протизапальний, в’яжучий, відхаркувальний і жаропонижуючий засіб. В німецькій народній медицині краплі спиртової настоянки кори молодих гілок застосовували при підвищеній кислотності шлункового соку.

В польській фітотерапії рекомендується відвар з кві­тів (1,5—2 столові ложки на 2 склянки води) — щодня двічі по склянці при ослабленій фільтрації в ниркових клубочках і затриманні в організмі солей, що веде до накопичення води в організмі і до набряків.

В гомео­патії рекомендується акація (гадаю, квіти) при загальному – «закисленні», ознакою якого є раптові кис­лі відрижки, кислий смак у роті, кислий запах випо­рожнень, кислий запах тіла дитини.

В інших деяких джерелах подається, що квіти робі­нії псевдоакації мають гіпоазотемічну дію (азотемія – надмірний вміст в крові азотних продуктів білкового обміну, це одна з ознак ниркової недостатності).

Сухі квіти акації зберігають в коробках, кору окремо в мішечках (отруйна). Строки зберігання квітів — 2 ро­ки, кори — до 3 років.

Leave a Reply