You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Полин гіркий

На території України нараховується 22 види цього роду. Полин гіркий — усім відома рослина. Дуже поширений вид, що росте на пустирищах, парових по­лях, межах, вважається бур’яном. Листя і стебла пух­насті, зелено-сірі, сріблясті. Рослина лікарська, ефіро-маслична, вітамінна, інсектицидна. Збирають під час цвітіння гілки з квітами і листками.

У рослині містяться: ефірна олія (0,25—2 %), до скла­ду якої входять туйоновий спирт, туйон, терпени (кадинен, пінен, феландрен), азулен, хамазуленоген, ізовале­ріанова й оцтова кислоти; гіркі глікозидні речовини, анабсинтин, смоли, білкові речовини, таніни, каротин, аскорбінова кислота, органічні кислоти (яблучна, янтарна) та їхні солі, фітонциди, крохмаль.

Полин гіркий зміцнює шлунок (за народними спосте­реженнями), поліпшує травлення їжі, виганяє круглих глистів, затримує понос, посилює мляву перистальтику.

Полин визнає наукова і народна медицина, причому народне лікування не відходить від наукової медицини і користується (чи не всіма) її методами. Полин вживає­ться внутрішньо в порошках, настоях (на воді, спирті, горілці) і відварах як засіб, що збуджує травну діяль­ність шлунково-кишкового тракту і посилює апетит — усе це шляхом стимулювання виділення травних залоз шлунка, кишечника, жовчоутворення, роботи підшлун­кової залози (за науковими даними), а також діє як вітрогінне.

Зовнішньо — для компресів і примочок при саднах, а також у клізмах проти круглих глистів. До одної столової ложки трави на 1 склянку кип’ятку напарувати 15—20 хвилин, у тому числі для клізм при гостриках, круглих глистах у дітей, а також для обмивань та втирань проти коростяного кліща; для очищення рук від мастил та олії.

Полином не слід зловживати, особливо при недокрів’ї. Тривале, надмірне приймання полину, навіть у малих дозах, може спричинитися до судорог, конвульсій, галю­цинацій, божевілля.

Наводжу кілька безперечно ефективних народних рецептів застосовування полину.

Внутрішньо: 1. При кольках у печінці (відвар з листків полину, шавлії і ягід ялівцю, взятих в однакових порціях). Відвар: 4 столові ложки на 1 л води (5 хвилин на слабкому вогні). П’ють по 3 склянки на день.

2.    Коли починається запалення сліпої кишки, п’ють 2 рази на день, вранці і вечері, полинову настойку на спирті по 12—15 крапель на ложку води.

3.    При катарі товстих кишок приймають кожні 2 годи­ни по 1 столовій ложці напар з листків полину і шавлії: одна столова ложка на склянку окропу.

4.    Круглих глистів виганяють, приймаючи кожні 2 го­дини по 3 столові ложки запарки (як чаю) з полину про­тягом  10 днів вранці  (натщесерце)  і  ввечері  (перед сном),  запиваючи гіркоту  водою,  або краще — після приймання з’їсти півсклянки свіжої тертої моркви.

5.    При смороді з носа спочатку намагаються позбу­тися первопричини (хвороба горла, шлунка, зіпсовані зуби, цинготні ясна тощо), а потім п’ють 3 рази на день, поки не пройде хвороба, чай з листків полину і холодної м’яти, взятих в однакових порціях.

Зовнішньо: 1. Садна й опухлості обкладають шматоч­ками, змоченими у водному настої полину. Як крово­спинне і для примочок на рани кращою вважають у наро­ді спиртову настойку квітучої трави або квіток арніки гірської. Колись це була дуже популярна рос­лина тепер майже зникла, крім Прикарпаття і Карпат, де збереглась ще невеликими ареалами.

2 Для знищення маленьких глистів, що гніз­дяться в задньому проході, після випорожнення роблять невелику клізму (0,5—1) склянки рідини з відвару час­нику (3—4 зубців або і з цілої невеликої головки) на півтори склянки полинової водної настойки. Цю рідину затримують якомога довше і випускають. Клізму повто­рюють кілька разів поспіль.

Полин гіркий збуджує центральну нервову систему і посилює кровотворення, показаний при астенії, безсонні, анемії та епілепсії. Протипоказання: довгочасне вживання полину навіть у невеликих дозах може викликати ну­доти і блювання, сприяє анемії. Що це: суперечність, помилка чи описка? Щось подібне і з подорожником великим: «проти­показаний при гастриті з підвищеною кислотністю шлункового соку»- і там же справедливо — «широко ко­ристуються при гастритах, виразковій хворобі шлунка і т. д.»).

Перш за все зазначу, що полин несе у собі хімічні речо­вини, які за певних умов діють на організм протилежно. А по-друге, і подальше — значення доз…

Нагадаємо про існування лікарів. Крім того, слід точно додержуватися рекомендацій щодо дозування, тривалості приймання у часі і т. д. Справді, є відомості про те, що нехтування точністю і довільне користування полином призводять до зменшен­ня еритроцитів у крові.

Препарати полину виявляють відхаркувальну дію; часом вони призна­чаються при гарячкових захворюваннях, малярії, грипі, гострих респіраторних вірусних інфекціях, застосовуються вони і при гастритах з пониженою – креторною функцією шлунка.

Полин — ефективний засіб при певних хворобах печін­ки — гострих хронічних гепатитах, холециститах і жовчнокам’яній хворобі. Додавання полину в збори при лікуванні печінки і жовчного міхура помітно посилює лікувальний ефект препаратів.

Крім того, полин має діуретичну, різнозагоюючу, про­тизапальну дію. Препарати з нього призначаються при метеоризмі (здуттях), при дисменореї (хворобливих, бо­лючих порушеннях менструального циклу), при хворо­бах нирок і нирковокам’яній хворобі; як глистогінне.

Протипоказання: вагітність, ентероколіти. Передозу­вання полину викликає сильне збудження нервової системи.

Є попередження: передозування полину може викли­кати у жінок маткові кровотечі. Не варто його приймати і при кровотечах у стравоході, при гострих катараль­них станах слизової шлунка і кишечника, при геморої і під час місячних.

Приймається настій: 2 чайні ложки трави на склянку окропу. Випивають його за три прийоми. Це добова доза.

Тривалість лікування — не більше 2—3 тижнів.

Leave a Reply