You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Полин гіркий, або справжній

Полин гіркий, або справжній з лікувальною метою використовують його траву.

Це найзагальновідоміша з усіх видів полину коренепаросткова рослина, заввишки до 100 см.

Хімічний склад і властивості гіркого полину добре вивчено. Встановлено, що ця рослина містить у собі ефір­ну олію, що складається з туйлового спирту і отруйного кетону туйону.

Сильна гіркість рослини зумовлена наяв­ністю в ній двох гірких глюкозидів — абсинтину та анаб-синтину; є в ній також дубильні речовини, вітамін С і фітонциди. Усе це говорить за сильну екстрактивність і фармакологічну цінність гіркого полину.

Полин відомий, більше з народного досвіду, як засіб, що збуджує апетит, регулює функціональну діяльність ‘і зміцнює весь шлунково-кишковий тракт  (особливо в поєднанні з корінням лепехи), а також як жовчогінний, сечогінний,   очисний,   болетамувальний,   заспокійливий, знезаражуючий, протизапальний і глистогінний засіб.

У народній медицині гіркий полин застосовують дуже широко (до 38 випадків) і різноманітне, і в багатьох ви­падках досягають надзвичайно добрих наслідків.

Гіркий полин збуджує й посилює виділення шлунко­вого соку й зміцнює шлунок, рятує від простого проносу й при дизентерії, заспокоює різь і болі (при запаленні сліпої кишки), полегшує від тяжкості в шлунку та від спазмів у ньому, спиняє печію, допомагає від вітрів, зменшує поганий запах з рота (від шлунка) або з носа, коли смердючий нежить.

Ця рослина корисна й при жовтяниці, при хворобах печінки, сечового міхура й нирок, при водянці та хворо­бах селезінки; вона допомагає при гарячці й малярії — у вигляді відвару або настойки; цим відваром, який вжи­вають всередину й застосовують зовнішньо у вигляді клізми з додаванням часнику до відвару, виганяють круглих глистів і гостриків. Як протизапальний засіб, ліки з гіркого полину застосовують і як примочку для очей.

З досвіду багатьох, у тому числі й Кнейпа, помічено, що. гіркий полин виявляє заспокійливу внутрішню дію, особливо, якщо вживати олію з його насіння, при без­сонні, постійних запамороченнях, судомистому блюванні, спазмах у животі, а також при ядусі (з якої-небудь вну­трішньої причини). В останніх двох випадках не без ус­піху застосовують і саму траву цієї рослини.

Але особливий ефект буває від зовнішнього застосування цієї трави. В таких випадках вона діє як знеза­ражуючий, болетамувальний і такий, що розганяє син­ці, засіб. Автор знає це з особистого досвіду.

Свіжий сік з трави гіркого полину, що його застосовував автор при свіжих пораненнях, завжди швидко спиняв крово­течу, знезаражував тканину й затягував рану. Результа­ти досліду на собі й на інших завжди були чудові. Несвіже листя (попарене) чи відвар або навіть тинктура з аптеки не давали бажаних результатів.

Застосування свіжого потовченого листя гіркого по­лину рятувало людей при забиттях, навіть дуже вели­ких, коли груди й спина, наприклад, так побиті й пору­шені, що аж захоплює дихання, рятувало від небезпеч­них наслідків після них, знезаражуючи, спиняючи запа­лення й опух, розсмоктуючи й розганяючи синці. При ви­вихах, коли біль не перестає, хоч уже вправлено суглоб, це незамінний болетамувальний засіб.

Таку саму сприятливу дію виявляє подібне застосу­вання гіркого полину й при болі від розтягу сухожилків. Свіжий сік з трави цієї рослини був настільки необхід­ним у подібних випадках (у зимовий період), що автор вдавався до консервування соку або до приготування з нього мазі.

Як знезаражуючий зовнішній засіб, гіркий полин ко­рисний при виразках та застарілих ранах.

Як дезинфікуючий засіб, ліки з цієї рослини, вжиті всередину, допомагають, наприклад, при холері.

Відвар з трави гіркого полину або настойка (розве­дена у відношенні 1 : 10) допомагає при укусах комах.

Гіркий полин у суміші з боровим чебрецем (одна час­тина полину на 4 частини трави борового чебрецю) у вигляді відвару 15,0—200,0 вживають від алкоголізму в дозі по одній столовій ложці, три рази на день; строк лікування — два—три місяці.

При хворобах печінки гіркий полин вживають з шав­лією (у відношенні 1 : 5) у вигляді порошку.

Ефективність гіркого полину підтверджується народ­ним досвідом також і по боротьбі з блохами й вошами: якщо на ніч накласти полину під постіль, то блохи по­втікають.

Способи застосування. Відвар: 10,0—200,0; вживати по одній—дві чайні ложечки, три рази на день, за півгодини до їди.

Водний екстракт (є в аптеках): 25,0; по пів чайної ложечки, три рази на день.

Полиновий чай: одну чайну ложечку порізаного по­лину заварюють, як чай, у двох склянках киплячої води, настоюють протягом 20 хвилин, проціджують і вживають по чверті склянки, краще з додаванням меду, на смак, три рази на день, за півгодини до їди.

Апетитний чай: змішати 8 частин гіркого полину й дві частини деверію; одну чайну ложечку цієї суміші зава­рити на двох склянках окропу й вживати по чверті склян­ки, три рази на день.

Порошок: по одній пучці, або по 0,2—0,5 г, три рази на день.

Настойка (є в аптеках): 20,0; вживати по 15—20 кра­пель.

Олія з полинового насіння: взяти одну частину тов­ченого насіння на 4 частини прованської олії, настоюва­ти протягом 8 годин; вживати по одній—дві краплі (на цукор) для швидкого заспокоєння.

Мазь із полинового соку (краще, якщо із згущеного) для ран: одну частину на 4 частини основи.

Суміш для клізм: змішати дві склянки відвару полину з однією склянкою відвару середньої за величиною го­ловки часнику. Це від гостриків.

Leave a Reply