You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Подорожник великий

Народні назви: подорожник великий, ранник, порізник, бабка.

Популярна широковідома рослина, у якої листя зібране розеткою, широко яйцевидне, із 3—9 дуго­вими жилками. Суцвіття — густий, простий, циліндрич­ний, довгий колос на довгому черешку. Цвіте з травня до осені. Росте на подвір’ї, забур’янених місцях, вздовж доріг, на полях і луках.

З лікувальною метою використовують свіжі, сушені листки і насіння. Збирають листя, зрізуючи кожен лис­ток окремо (не цілу розетку). Лікуються також свіжим соком, чавленим із листків.

Хімічний склад. В усій рослині є значна кількість пектинових речовин (листя — до 20 %; насіння — до 40 %); органічні кислоти — бензойна, саліцилова, сире­нева, гентизинова та інші; оксикоричні кислоти — хло­рогенова, корична, кумаринова, ферулова, неохлорогенова та інші; флавоноїди; похідні лютеоліну (7-глікозид і 7-глікуронид, кверцетин, апігенін, скутелляреїн, гіспідулін, байкалеїн, метоксіскутелляреїн; сапоніни; каротин; 7-амінокислот, вітаміни філохінон, аскорбінова кислота, іридоїдні глікозиди — аукубін і каталпол; невелика кількість дубильних речовин, сліди алкалої­дів; ескулетин, тиразол, ситостерин.

В насінні — пекти­нові речовини, білки, амінокислоти, жирні масла (до 20 %), стероїдні сапоніни, трохи олеїнової кислоти та її похідних; фітонциди (у листях); слиз (багато).

У народному лікуванні вживаються свіжі листки для прикладання до ран, чиряків, порізів і виразок. В одних випадках кладуть пом’яті листки, в інших — цілі і обку­тують теплими хустками або суконками. Спиртовою на­стоянкою з цих листків, розведеною водою (1 ч. настойки, 19 ч. води), промивають рани, що гнояться, після чого присипають їх порошком з добре потовченого на­сіння. Таку ж настоянку при зубному болі вкладають на ватці в дупло зуба.

Порошок з насіння подорожника широко застосовують при хронічних поносах, катарах кишок і навіть дизентерії. Доза: по 1—2 г порошку 4 рази на день, запивати теплою водою. М. А. Носаль писав: – «Особисто я переконався, що це один з найніжніших і надійніших в’яжучих засобів у таких випадках».

Найчастіше в народі користуються настоєм-напаром з 4-х столових ложок подрібнених сухих листків на 1 літр кип’ятку. Приймають по півсклянки теплим 4 рази за день, звичайно після їжі (дехто — вже після 1/2 — 1 го­дини настоювання).

Даних про біохімічний склад рослини є чимало в праці професора Максютиної Ж. П. зі співавторами: «Рослинні лікарські засоби». Тут стисло і конкретно викладено матеріали про застосування і використання подорожника великого в офіційній медицині. Познайо­мимося з ними.

Біологічно активними речовинами листя подорожника є пектин, іридоїди, флавоноїди і сапоніни. Пектин має різнозагоюючі властивості. Ірідоїднин глікозид аукубін і продукти його розпаду виявляють виражену протиза­пальну дію. Сапоніни, пектинові речовини, флавоноїди і оксикоричні кислоти сприяють зменшенню вмісту холе­стерину в крові і мають гіпохолестеринемічну дію.

Препарати листя його застосовуються при анацид­ному гастриті, гострих шлунково-кишкових захворюван­нях (гастриті, ентероколіті, гострому і хронічному колі­ті), бронхіті, атеросклерозі.

Крім того, препарати і свіже листя (сік) виявляють бактеріостатичну дію на патогенні мікроби ранових інфекцій, на гемолітичний стрептокок і стафілокок, синє-гнійну паличку, протей, кишкову па­личку. Під впливом свіжого соку подорожника швидше очищається поверхня ран від нагноєння, припиняється запальний процес і прискорюється грануляція.

Препарати. Плантаглюцид — поліцукридний препа­рат, виготовлений з водного екстракту листя подорож­ника в формі гранул. Застосовують для лікування від захворювань харчового каналу, хронічного гіпоцид­ного гастриту, виразкової хвороби шлунка і 12-палої кишки з нормальною і пониженою кислотністю.

Засто­совують плантаглюцид у період загострення захворювань і для профілактики рецидивів. При прийманні всередину він виявляє спазмолітичну, протизапальну, відхаркувальну і пом’якшуючу дію. Призначають його внутрішньо по 1/2 — 1 чайній ложці 2—3 рази на день за 30 хвилин до їжі. Курс лікування — 3—4 тижні.

Сік подорожника — суміш рівних об’ємів соку із сві­жих листків подорожника великого і подорожника блошного (росте в Закавказзі і тепер введений у культуру), консервований спиртом і натрію метабісульфітом (0,15 %).

Застосовують головним чином як гіркоту при анацид­ному гастриті та хронічному коліті по 1 столовій ложці соку 3 рази на день за 15—30 хвилин до їжі. Курс ліку­вання — 30 днів.

Запропонований комплексний препарат і відвар листя подорожника великого для профілактики і лікування атеросклерозу.

Згадані автори подають цікаві відомості про застосу­вання свіжої трави подорожника у китайській медицині, що перегукується з наведеним вище, а саме: як крово­спинне, ранозагоююче, сечогінне, її препарати вжива­ють при хронічному бронхіті і плевриті. Насіння — при цукровому діабеті, диспепсії, кашлі, безплідності.

Листки зберігають у коробках, у сухому місці (бо лег­ко відволожується, гріється і псується). Строк збері­гання цільних — 3 роки, покришених — до 2-х років.

Leave a Reply