You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Подорожник ланцетолистий

Народні назви: бабка вузьколиста, порізник, дорожник.

Багаторічна трав’яниста рослина, іноді опу­шена; квітконосні стебла виростають з середини розетки листків. Колос дуже густий, яйцевидно-довгастий. Росте звичайно по сухих луках, обабіч доріг, стежок, на ме­жах, схилах, лісових луках, галявинах.

В листі виявлено: глікозид аукубін, каротин, нафто­хінон, гіркі і дубильні речовини, сліди алкалоїдів, фла­воноїди, аскорбінова кислота, слиз, смола. За іншими джерелами, ще й вітамін К та лимонна кислота.

Вживають листки, зібрані під час цвітіння рослин – передусім як обволікаючий і кровоочисний засіб.

При всіх видах катарів шлунково-кишкового тракту застосовують напар-настій з 4 столових ложок подріб­нених листків на 1 л кип’ятку. П’ють теплим: натще­серце 1 склянку, а решту за весь день у чотири прийоми після їжі.

При зазначених хворобах, особливо при катарі шлунка з підвищеною кислотністю, вважається найко­рисніше використовувати листки подорожника ланцето­листого в сумішах з іншими рослинами, а саме: п. лан­цетолистого 40,0 г, трави звіробою — 40,0 г, сухоцвіту болотяного — 30,0 г, кореня аїру — 10,0 г, трави холодної м’яти — 10,0 г, споришу — 20,0 г, квітів деревію — 15,0 г, насіння кмину — 6,0 г.; 4—5 столових ложки цієї суміші заливають 1 літром крутого окропу і в закритій посудині настоюють цілу ніч. Випивають натщесерце 1 склянку настою, а решту за 4 прийоми, кожний раз через годину після їжі.

При хворобах сечового міхура приймають листя лан­цетолистого подорожника в суміші з іншими травами: п. ланцетолистого — 40,0 г, трави грижниці — 40,0 г, листя ведмежих вушок — 40,0 г, верхівок пагонів туї — 10,0 г, суцвіть цмину — 30,0 г, березових бруньок — 30,0 г (їх можна замі­нити 20,0 г листків берези травневого збору) — 4—5 сто­лових ложок цієї суміші заливають 1 літром сирої води і настоюють цілу ніч, вранці кип’ятять 10 хвилин на ма­лому вогні, як попередній напар.

Сік з свіжих, пом’ятих (чистих!) листків ланцетолис­того подорожника в кількості 3-х столових ложок на день вважається засобом проти малярії, проти запуще­них бронхітів, при сухому кашлі та при інших грудних захворюваннях.

Зовнішньо: пом’яті листки ланцетолистого подорож­ника і деревію вважаються кровоспинним, анти­септичним (фітонцидним), загоюючим засобом.

При катарах горла застосовуються полоскання (5 ра­зів на день) соком (розбавленим трохи водою) з таких рослин: подорожника ланцетного, квіток мальви і кореня живокосту — все в рівних дозах. Взим­ку в тих же випадках беруть напар з суміші (1:1:1) цих рослин (2 повні столові ложки суміші на 0,5 л кип’ятку).

При запаленні очей прикладають до них компреси з водного настою листків л. подорожника. Вважають, що такі компреси і промивання очей зменшують запалення і очищають очні ямки від гнійних виділень.

Листя подорожників (окремо) зберігають у ящиках викладених всередині папером. Час зберігання цілих листків — 3 роки, покришених — 2 роки.

Leave a Reply