You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Пижмо звичайне, дика горобинка

Багаторічна трав’яниста рослина, заввишки 60—150 см, з сильним камфорним запахом. Листки чергові, пірчасто-розсічені з довгасто-ланцетними пір­часто-надрізаними пилчатими ділянками. Нижні листки черешкові, верхні — сидячі. Кошики квітів зібрані в щитовидне суцвіття. Квітки жовті, наче щільні невели­кі кошики (як ґудзики від сорочки). Кореневище корот­ке, галузисте.

Росте на подвір’ях, на кладовищах, на межах, вздовж доріг, канав, на сухих луках, рідше по чагарниках і лі­сах, іноді на місцях висохлих канав і ставків. Поширена повсюдно, але не в дуже великих кількостях. На сході України, в Донбасі зустрічається вздовж захисних смуг і укосів залізничної колії, по межах.

Збирають неперестиглі суцвіття, зриваючи (краще зрізаючи) кошички з невеличким клаптиком квітоніжки під час цвітіння. Сушать на горищах, з хорошою венти­ляцією, в теплих місцях, але з температурою до 40 °С. У малих кількостях збирають в народі і не застаріле листя, а також стигле насіння (все окремо).

За біохімічним складом квіткові кошики з квітами містять: за одними науковими джерелами до 2 %, за ін­шими 2—7 % ефірної олії, до складу якої входять біцик­лічні терпенові кетони туйон, борнеол — камфора; фла­вони (акацетин, генкванин, хризоліол, діосметин, лютеолин), флавоноїди (кверцетин, ізорамнетин), оксикоричні кислоти (кавова, хлорогенова, ізохлорогенова), оксику­марини (скополетин, умбелліферон), дубильні речовини, алкалоїди, органічні кислоти, гірку речовину танацетин, смоли, камедь, жирну олію, барвники, фітонциди, міне­ральні речовини, в т. ч. мікроелементи.

Напар-настій суцвіть (кошиків) — 10,0 г на 0,5 л води — приймають у народі при нетравленні і при болях у шлунку, при поносах, як жарознижуючий, потогінний і благотворно впливаючий на кишечник засіб; можли­во — це дія гірких речовин. Відоме також використання їх (кошиків, а то і розтертого насіння) для вигнання глистів. Доза: 1 чайна ложка на 1 прийом з запиванням водою, а напар подрібнених кошиків — як зазначено вище.

Для виведення аскарид і волосоголовців користуються також сумішшю: по 2 столові ложки порізаної трави золототисячника (центурії), квіток (кошиків) цмину піскового, по 1 столовій ложці подрібнених листків бобівника і, якщо є, кореневища тирличу хрещатого або жовтого.

Все це заливають 3-ма склянками води і кип’ятять на малому вогні 3—5 хвилин. Знімають з вогню і в гарячий відвар всипають 2 столові ложки розім’ятих кошиків (суцвіть) пижма. Добре на­критим парять всю ніч. За три години до вставання дити­ну будять і дають випити першу дозу відвару. Дитина знову засинає.

Через годину її знову будять, щоб прий­няти ліки. Так роблять тричі і після третього прийому ліків через годину дають сильну дозу проносного (не рицину) — краще гірку сіль, їжу дають через годину після проносного і більш об’ємну, нежирну (каші, хліб з невеликою кількістю масла, чай). Жири протягом цього дня обмежують до мінімуму. Закушують (ліки дуже гіркі) цукеркою або медом і запивають кількома ковт­ками води.

Дозування встановлюється від віку і краще за порадою лікаря: від чверті до цілої склянки (одно разово для дорослих) відвару — тричі. Головне, після цього добитися хорошого випорожнення, щоб швидше вигнати паралізованих змертвілих паразитів і не дати розкладатися в кишечнику (токсини!). Малі аскариди часто виходять комочками.

Користуватися цим засобом можна тільки під керів­ництвом лікаря чи наглядом медсестри. Повторюють процедуру через 2 тижні (не раніше).

Проти глистів-гостриків користуються пижмом так: у 2 склянках молока відварюють порізані зубці двох середніх головок часнику, додають порошка або настою з 1 столової ложки насіння пижма. Варять у закритій посудині на малому вогні 10 хвилин.

Відвар проціджують, віджимають і роблять теплу клізму, затримуючи якомога довше. Звичайно разом з калом виходять паралізовані гострики. Клізми повто­рюють до повного видалення гостриків.

Пам’ятаймо: пижмо отруйна рослина. В народі це не підкреслюється, однак треба знати, що приймання його всередину в підвищених дозах може викликати понос, блювання, запаморочення, подразнення слизистої трав­ного тракту і, за деякими даними,— матки, нирок; спазми, появу крові у сечі, навіть певну втрату свідо­мості. Разом з тим це цінна рослина, якою треба вміти користуватися і звичайно (індивідуально) під керівниц­твом знаючого лікаря. Користуватися ж довільно народ­ними порадами — небезпечно.

Настій 5 г (1 столова ложка) кошиків квітів пижма на 1 склянку кип’ятку приймають по чверті склянки З—4 рази на день для поліпшення діяльності травного тракту. Такий же настій в зменшеній дозі (по 1 столовій ложці настою — тричі на день за півгодини до їжі (приймають при недостатній кислотності шлункового соку, виразці шлунка або 12-палої кишки, при запаль­них процесах у печінці (декотрі гепатити), запаленні жовчного міхура (холецистит), в тому числі при лямблі­озі (паразитах), жовтяниці, піску в нирках, навіть при подагрі, артритах, ревматизмі, як регулююче мен­струальний цикл, а також при малярії, туберкульозі, деяких нервових захворюваннях. В тих же дозах пижмо виявляє спазмолітичну дію.

Є твердження, що пижмо понижує кров’яний тиск. Вони, з моїх спостережень, сумнівні. Пиж­мо підвищує артеріальний тиск, збільшує амплітуду серцевих скорочень, сповільнює ритм серця, тонізує мускулатуру органів травлення їжі.

Крім настоїв, відварів приймають настоянку з квітів на білому вині по столовій ложці через кожні 2 години (4—5 разів на день).

В. В. Кархут рекомендує ванни з настою (на кип’ятку) пижма для лікування подагри, ревма­тизму, при болях у суглобах, після виправлення ви­вихів.

Суцвіття і листя пижма відлякують комах (мухи, блохи). Посипання м’яса порошком з квітів, особливо влітку, охороняє від мух. Колись водним настоєм пижма боролись зі вшивістю та робили обмивання шкіри при пораженнях коростою (кліщевою).

Суцвіття пижма зберігають у мішечках до 3 років.

Leave a Reply