You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Півники болотні

Лікувальне вживання в народі рівноцінне використанню кореневища півників сибірських  із синіми квітами. Цвітуть вони і зустрі­чаються на вологих луках, у заплавах річок, близько

боліт. Є й інші види, у тому числі ті, що культивуються у квітниках. На селі, однак, бабусі-травниці воліють користуватися диким, жовтим. Це багаторічна рослина, заввишки 60—150 см, з товстим розгалуженим корене­вищем і однорічними прямими стеблами.

Листя широко-мечовидне. Квіти крупні з віночковидною оцвітиною, на товстих квітоножках, на добре розвинутих стеблах, зібрані пучками на відгалуженнях стебла, частки їх світло-жовті з оранжевою плямкою та пурпуровими жилками.

Плід — видовжена трикутна багатонасінна коробочка. Насіння стиснуте, блискуче. Росте на болотах, біля річок та озер, на мілко­воддях. Поширений майже на всій Україні, крім полино­вого степу і гірського Криму. Півники сибірські поши­рені на Поліссі, місцями в Лісостепу.

Заготовляють кореневища восени або рано навесні: очищають ножем від коренів, відмивають, тов­стіші розрізують подовж на частини, по 10 см завдовжки. Сушити бажано у теплих місцях, але при температурі не вищій 60 °С. Зберігають у коробках, що щільно закриваються.

У кореневищах виявлено: крохмаль (до 50 %), цукри, слиз, дубильні речовини, органічні кислоти — аскорбі­нова, яблучна, лимонна, молочна, шикімова, хінна, фумарова; жирна олія, ефірна олія, глікозид ірідин. Висушені кореневища мають приємний запах. До складу ефірної олії входить кетон ірон із запахом фіалки. Тому ірисовий корінь називають ще фіалковим коренем.

В народі кореневище півників вживають як відхарку­вальний, сечогінний, знезаражуючий та заспокійливий засіб. Відвар (на повільному вогні в емальованій круж­ці) протягом 5—6 хвилин, під накриттям, з 1 столової ложки (без великого верха) на півтори склянки води.

Дають пити теплим, ковтками, по 1/3—1/2 склянки 2— З рази за день: при хрипоті, сухому кашлі з поганим відкашлюванням, при ангіні; як обволікаючий і дещо антисептичний засіб, на мій погляд, це діють в’яжучі і слизисті речовини кореневища. Вживають при болях у шлунку, кишечнику.

Травники практикують включати його при потребі у суміші з іншими рослинами — в за­лежності від лікувального напрямку. М. А. Носаль включав подрібнені кореневища півників у відповідні збори трав (індивідуально) при катарах шлунка з пони­женою чи підвищеною кислотністю, при ентеритах, жовчних каменях з циститами, а також при шкіряній сверблячці (внутрішньо).

Ще, в студентські часи знав бабуню, яка (успішно!) лікувала – «від переляку», особ­ливо дітей та – «нервову» молодь. Крім заспокійливих відомих мені трав, вона на перше місце ставила у суміші трав кореневище півників. Подібне потім чув і від інших травознаїв.

Кореневища півників вживають у народі і зовнішньо у вигляді настою (дехто — відвару): для примочок, полоскань, обтирань при тих же дерматитах, геморо­їдальних шишках, для полоскання горла. Беруть близь­ко 1 чайної ложки добре подрібненого кореня на 1 склян­ку теплої води. Настоюють протягом ночі.

Рідше викори­стовують порошок з кореневищ, яким обсипають і легко втирають у сверблячі з висипкою місця на шкірі. Гадаю, що більше значення мають півники для внутрішнього вживання у відповідних сумішах трав при дерматозах, викликаних порушенням нормального обміну речовин в організмі людини.

Колись очищене кореневище давали дітям для «чесан­ня» ясен при болючому прорізуванні зубків. Тепер цього лікарі не роблять, бо може призвести до забруд­нення ротової порожнини. Крім того, крохмаль, що є в кореневищах, не завжди доцільний.

В офіційній медицині кореневища півника входять до складу збору Здренка для лікування папіломатоза сечо­вого міхура, також від катарів шлунка.

У фітотерапевтичній літературі є згадки, що корене­вища півників можуть викликати у деяких осіб, особливо у дітей, саме нашкірні висипки (діатез), при завищених дозах викликають нудоту, блювання.

Півники мають своє використання у парфюмерії. В гомеопатії є свої особливості використання. Разом з корінням лопуха, кропиви, шишками хмелю та іншими рослинами, кореневища ірису додають у суміші, що їх використовують у відварах для миття голови, для кра­щого росту волосся.

Строк зберігання — 3 роки.

Leave a Reply