You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Підбіл, мати-й-мачуха, білокопитник

Підбіл, мати-й-мачуха, білокопитник з лікувальною метою використовують тра­ву цієї рослини.

У підбілу повзуче ко­реневище, з численними лускатими листками на стеблах і дрібні жовті квітки, зібрані на кінцях квіткових стебел в оди­ночні кошики, що пере­творюються при дозрі­ванні в пухові головки, як у кульбаби.

Стебла в підбілу прямостоячі, заввишки 5—25 см, шерстисто-опу­шені, густо покриті яйце­видно-довгастими листко­вими лусочками, часто бурувато – червонуватого кольору.

Квіткові коши­ки одиночні, 2—2,5 см у діаметрі, до і після цві­тіння часто пониклі. Цві­те підбіл до появи листя, жовтим цвітом. Листки прикореневі, з’являються після цвітіння, округло-серцевидні, кутас­ті, нерівнозубчасті, досить великі (з розкриту долоню руки), різної величини, за формою схожі на нижню поверхню кінського копита.

Відмітною особливістю цієї рослини є те, що листки у неї зверху голі й гладенькі, а знизу — білоповстисті. При дотику до листка він здається зверху холодним, а знизу — теплим, тому рослина в народі називається ще «мати-й-мачуха».

У науковій медицині підбіл мало застосовують. Хоч його допускають лише до складу так званих грудних чаїв, проте варто було б краще вивчити хімічні властивості цієї рослини.

У народній медицині підбіл застосовують досить ши­роко. Використовують квітки й листя разом, причому квітки краще рвати рано навесні, а молоде листя — після обсіменіння квіткових кошиків.

Всередину ліки з підбілу- вживають при всіх грудних хворобах (катарах) як легкий потогінний, протизапаль­ний та відхаркувальний засіб; при гострому й хронічно­му бронхіті, при простому катарі легень, в усіх випадках запалення слизової оболонки внутрішніх органів, тобто при катарах шлунка, кишок, при запальних процесах у нирках, при катарі сечового міхура та в інших ви­падках.

В усіх подібних випадках краще вживати всередину відвар, а зовнішньо прикладати свіже листя до хворого (болючого) місця.

Особливо це рекомендується при га­рячці — прикладати листя до грудей. Так само треба за­стосовувати підбіл при бешисі — краще у формі порош­ку, присипати уражені місця, а всередину вживати від­вар, по одній чайній ложечці на день, за три рази.

Взагалі в народі підбіл визнають дуже цінною за сво­їми цілющими властивостями рослиною, ліки з якої є не тільки потогінним, протизапальним і відхаркуваль­ним засобом, а також жарознижувальним і зміцнюваль­ним засобом, при туберкульозі легень, наприклад, на по­чатку захворювання. У цих випадках, як і в попередніх, підбіл застосовують таким самим способом: відвар вживають всередину, а свіже листя прикладають до грудей.

Корисний підбіл і при золотусі (у таких випадках його вживають у вигляді чаю) та при загальній слаб­кості організму.

Крім того, в народі зовнішньо підбіл застосовують при наривах для прискорення дозрівання їх, від хроніч­них ран і навіть від зубного болю (втягувати дим у рот). Автор неодноразово перевіряв, наскільки корисно засто­совувати підбіл від наривів, і відзначив, що свіже листя цієї рослини або сік з нього дає кращі наслідки, ніж припарки.

Корисно також міцним відваром підбілу мити голову від випадання волосся та від лупи з свербінням. Для більшого ефекту краще заварити разом з підбілом також листя жалкої кропиви — по дві столові ложки одного й другого на склянку окропу.

Свіжий сік з листя підбілу, якщо його втягувати в ніздрі, рятує від нежитю.

Треба ще сказати, що лікувальна дія підбілу хоч і повільна (нехай це не бентежить вас), але позитивна й не призводить до побічних ускладнень.

Спосіб застосування. Відвар: 10,0 або 15,0 на 200,0; по 2—3 столові ложки, 3—4 рази на день.

Leave a Reply