You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Петрушка городня, п. кучерява

Петрушка городня (посівна) — відома трав’я­ниста дворічна рослина, як овочево-приправна розво­диться в городах. В перший рік дає розетку листків, на другий — квітконосне стебло з дрібними зеленувато-білими квітками, зібраними у складний зонтик. Насіння достигає нерівномірно. Це одна з найважливіших в народі лікувальних (листя, корені, насіння) і лікарських рослин (їжа — ліки).

Походить з островів Середземного моря. У нас ча­сом дичавіє на запущених городах. Перенесена в сади і городи ще древніми греками (петроселінон — «наскельна селера»). Збирають і заготовляють листя, корені, насіння (стигле). Корені зберігають у льохах (часом ріжуть і сушать), листя вживають свіжим. Часом су­шать або засолюють. Насіння збирають зріле, просу­шують, зберігають у мішечках, підвішуючи в сухому місці.

У листях петрушки містяться вітаміни С, В1, В2, К, РР, фолієва кислота, каротин, лютеолін, апігенін, солі заліза, калію, кальцію, магнію, фосфору, білки, вугле­води, пектинові речовини, флавоноїди. В коренях, крім того: ефірна олія (близько 0,5—0,08 %), апіол, міристи­цин, флавоноїди (апіїн, графеобіозид А), інозид, сли­зисті сполуки, смоли і цукри.

У насінні: ефірна олія (2,4—3,2 %), апіол (18 %), мі­ристицин (10 %), алілотетраметоксибензол (38 %), фла­воноїди (1,12—1,8 %), апіїн (близько 1,4 %), лютеоліно-апіозидоглікозид, жирна олія (гліцерини петрозелінової та петрозелідонової кислот), бергаптен, кумарин та мі­рицистицин.

Напар у вигляді чаю з коренів (сушених або сирих) петрушки вживають в народі в різних дозах при здутті кишечника, при хворобах сечостатевих органів, при каменях сечового міхура, при водянці — як сечогінний засіб. Твердять, що чай з кореня петрушки швидко «виганяє висип» і скорочує час перебігу таких тяжких заразних хвороб, як кір і скарлатина. У спостережен­нях це не підтвердилось, за винятком жарознижуючого його діяння з появою висипу.

Не раз чув твердження що місячне, якого довго не було, знову повертається (подібна ж дія від приймання настою кореня любистку), коли хворі п’ють відвар з насіння петрушки, до якого додається трава рути. Беруть 2,0 г насіння петрушки і 1,0 г су­хого листу рути на 1,5 склянки води, варять 7—10 хвилин. П’ють ковтками, випиваючи все за день, або по півсклянки двічі на день.

Насіння петрушки містить до 26 % жирної олії, в тому числі — 2—6 % ефірної олії, що одержується для медицини шляхом перегонки з водяною парою. Олію з насіння петрушки (аптечну) вживали в дозі 0,5—1,0 г на воді як засіб, що посилює менструації.

М. А. Носаль дуже часто рекомендував більше прий­мати петрушку і селеру в супах, всяких приправах, на­віть у салатах і вінегретах, особливо людям літнім, хворим на артрит, склероз, ревматизм, з порушенням обміну речовин, застійними явищами (наприклад, з на­бряками ниркового, а то і сердечного походження), по­ганим сечовиділенням і т. д.

Соком з лимона, змішаним з міцним відваром кореня петрушки, користуються для виведення ластовиння, пігментних породільних плям на обличчі, змазуючи їх вранці і ввечері. Від загару обличчя миють відваром петрушки.

Розтерте листя петрушки прикладають на місця уку­сів комарів, бджіл.

Частину рослин петрушки восени не викопують, щоб рано навесні мати зелень.

Увага! В народі іноді зустрічаються випадки отруєн­ня, коли помилково застосовують болиголов крапча­стий, листя якого схоже на листя петрушки. На запуще­них городах, особливо у вологих місцях, болиголов може рости навіть на грядці, поруч з петрушкою. Не­безпечно! Болиголов — сильна отрута.

Після вживання часнику, якщо поїсти петрушки, зникне запах першого.

Дані наукової фітотерапевтичної літератури підтверд­жують, доповнюють і конкретизують матеріали народ­ної емпірики. Доведено, що вживання насіння петрушки збуджує і посилює апетит, секрецію травних залоз. Воно посилює виділення сечі, припиняє кольки, болі, судо­роги (корчі) шлунково-кишкового тракту, зменшує за­палення в них.

Петрушка (корені, насіння) вживається для лікуван­ня від нирковокам’яної хвороби, запалення сечового міхура — при гострих та хронічних циститах, особливо таких, що супроводжуються болями, спазмами гладкої мускулатури, а також при простатитах: знімає розлади сечоспускання. Половину чайної ложки насіння роз­тирають, заливають двома склянками перевареної води кімнатної температури, настоюють 8 годин, п’ють по 2—3 столові ложки настою через кожні 2 години.

Малим дітям не дають насіння петрушки, а замість нього — настій з роздрібненого сухого кореня. Половину столо­вої ложки його на 1 склянку води, доводять до кипіння і настоюють теплим ще півгодини. Дають пити: по сто­ловій ложці 4 рази на день старшим дітям (по чайній — меншим).

При хворобах сечових шляхів у дітей краще викори­стовувати суміші: 2 частини (за об’ємом) насіння пет­рушки: по 1 частині подрібнених кореневищ пирію, стовпчиків («волосся») кукурудзи, квіток волошки синьої. Лікар може (в залежності від особливостей за­хворювання дитини) включати до суміші по 1 частині листків берези (травневого збору), трави триколірної фіалки. Дозу визначає лікар.

Деякі автори вказують, що настій листя або відвар кореня (5—10 хвилин на слабому вогні з 15,0 г на 1,5 склянки води) вживається по 100 мл тричі на день.

В болгарській фітотерапії рекомендується таке до­зування петрушки: настій з 0,5 чайної ложки розтертого насіння петрушки заливають склянкою води, настоюють 8 годин. Це — добова доза. Або у вигляді гарячого на­стою з 4-х чайних ложок подрібненого кореня на 250 мл кип’ятку. Настій проціджують через 15 хвилин (доза на 2 дні). Використовують також сік рослини по 2—З столові ложки на день.

Соком також змазують шкіру голови при лисінні, лікують білясті плями шкіри.

З плодів петрушки одержано спиртовий і вуглецево-кислотний екстракти. Рекомендовані як спазмолітичний і жовчогінний засоби. Проти пігментних плям на. шкірі і ластовиння рекомендують мазь з порошку насіння — 1 чайна ложка на 4 частини основи.

Протипоказані всі форми ліків з петрушки для вагіт­них жінок, але при атонії матки петрушка навіть реко­мендується. Крім того, протипоказана при гострих за­хворюваннях нирок і гострому циститі. Корисна при декомпенсованих пороках серця.

Складові частини ефірної олії петрушки діють подібно до глікозидів ді­гіталісу, але значно слабше. Вони також стримують шлункову секрецію, тому корисні при гіперацидному гастриті (катарах шлунка з підвищеною кислотністю).

Leave a Reply