You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Перстач сріблястий

Народні назви: розтопир, дерев’янка.

Багаторічна рослина, заввишки 20—40 см, з коротким кореневищем і з довгим сильним розгалуже­ним коренем. Стебла (або стебло) прямі, тонкі, біло-повстисті. Листки зверху майже голі, блискучі, паль­чато-п’ятироздільні і тільки верхні трійчасті, сидячі, а нижні і середні — черешкові, зісподу білувато-пов­стисті. Квіти 9—12 мм у діаметрі з чашечками сірувато-зеленувато-повстистими, віночок 5-пелюстковий, ясно-жовтий. Квіти зібрані в волотисте суцвіття.

Росте на суходольних луках, галявинах, схилах, у роз­ріджених соснових і змішаних лісах, серед кущів, часом зустрічається обабіч доріг, попід парканами. Пошире­ний по всій Україні, особливо на заході.

З лікувальною метою збирають пагони, зрізуючи їх без грубих прикореневих частин під час цвітіння.

В рослині є дубильні речовини, аскорбінова кислота.

Вчені подають: надземна частина перстачу сріблясто­го входить до складу мікстури М. Н. Здренка, що при­значається лікарями при лікуванні папіломатозу сечо­вого міхура, анацидного гастриту і виразкової хвороби шлунка. В народній медицині використовується як кровоспинне, при проносах, туберкульозі легень.

Зовнішньо — як ранозагоююче, для полоскання ротової порожнини, при саднах і виразках на язиці, слизовій рота, при ангіні, ларингітах. Крім того, автори вказують на використання трави цього перстачу в народі при гі­пертонічній хворобі, ревматизмі, міозиті і як проти­глисне.

Лікарі мені підказали, що перстач сріблястий доціль­но приймати при ниркових та інших кровотечах, гідро­нефрозі, лімфогранулематозі, міксодемі та хворобі Боткіна.

Один старенький фельдшер розповідав про ефектив­ність цього перстачу (настій, відвар) для обробки ран, фурункулів, шкіряних висипів (дерматити), навіть від веснянок, а внутрішньо — при туберкульозі. Включав його у суміші трав і при інших захворюваннях, пов’я­заних з внутрішніми кровотечами, крововиливами.

Народні лікувальні форми можна звести до таких: внутрішньо — настій 1,5—2 столових ложки подрібне­ної трави на півлітра окропу протягом двох-трьох годин (краще в термосі). Відціджують і приймають по третині склянки 4 рази на день за 20—30 хвилин до їжі теплим.

Такий же настій використовують зовнішньо. Дехто виго­товляє не настій, а 3—4-хвилинний відвар з настоюван­ням його після зняття з вогнища під прикриттям ще з годину-дві.

Суху траву зберігають в папері. Подрібнюють перед вживанням. Строк зберігання — до 3-х років.

Leave a Reply