You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Перстач прямостоячий, калган

Народні назви: дубрівка, куряче зілля, пер­стач зав’язник.

Якось почув у народі назву «поліський жень­шень». Про що? З’ясувалося, що так іменували калган. Трав’яниста багаторічна рослина, заввишки 10— 40 см, з товстим вигнутим, циліндричним або прямим чи кулястим, багатоголовим (у старих рослин), всере­дині червоним кореневищем й численними, відростаю­чими від нього, тонкими придатковими коренями. Стебла прямостоячі або висхідні, коротковолосисті.

Стеблові листки сидячі, трійчасті, пилчасті, з притиснутими во­лосками. Квіти правильні, одиночні, пазушні або верхів­кові, на довгих тонких квітоніжках. Віночок з чотирьох золотисто-жовтих пелюсток, при основі з червоною пля­мочкою. Чашечка неопадна з чотирьох внутрішніх і чотирьох зовнішніх часток, що чергуються між со­бою.

Поширений у лісовій зоні, а в степовій вздовж річок. Росте на дещо вологому грунті серед чагарників, на тор­фовищах, на галявинах, луках.

Збирають кореневища восени (або рано навесні): при потребі і з квітучих рослин зрізують придаткові корені. Більші кореневища ріжуть на частки.

У кореневищах є дубильні речовини (14—31 %), кри­сталічний ефір терментал, хінова і елагова кислоти, флобофени, віск, смоли, камедь, крохмаль, червоний пігмент флобафен, ефірна олія, до складу якої входить цинеол. Використання в народі кореневищ калгану має певні спільності з вживанням кореневищ гірчака — ра­кові шийки, але зі своїми особливостями.

Калган, перед­усім, застосовується як в’яжучий засіб, але вважають, що він тамує біль, діє відхаркувально. При поносах, в тому числі і дизентерійних, п’ють чай — настій з його кореневищ: повну чайну ложку подрібненого корене­вища на 1 склянку кип’ятку. Добова доза — до 3-х скля­нок.

Як знезаражуюче (бактерицидне), кровоспинне, в’я­жуче — вживають відвар подрібненого кореневища: 2 чайні ложки на 1 склянку води. Кип’ятять на слаб­кому вогні хвилин 15, дають дещо прохолонути і відразу проціджують. Дають пити по і—2 столові ложки відвару при загальних процесах у шлунково-кишковому тракті, різних внутрішніх кровотечах (шлункових, кишкових, маткових), при поносах, в тому числі колітних, та при деяких захворюваннях жовчних шляхів та печінки.

Замість настою (відвару) дехто практикує приймання порошку з кореневища двічі на день по чверті чайної ложки. Висипають на язик та запивають теплою пере­вареною водою.

Зовнішньо. Водяний відвар кореневищ — біля 20 г на 1 літр — є засобом для полоскання рота при цинготних захворюваннях, запаленнях ясен, а при ангіні — для полоскання горла. Таким же відваром обмивають рани, пролежні, опіки, відмороження та екзематозні уражен­ня; роблять примочки (останнє не при всіх формах екзем). Крім того, розводять цей відвар (1:1) теплою перевареною водою і використовують для спринцювання при білях, обмивають анальний отвір при геморої, навіть роблять малі клізми (коли немає запорів).

Тріщини на шкірі рук, ніг і на губах (особливо від вітру) у дітей та дорослих змазують маззю з порошка кореневищ калгану: 5 г заварюють (5 хвилин на слабому вогні) на склянку вершкового масла. Теплим проціджу­ють у банку. Цією маззю змазують і гемороїдальні гулі.

Стала популярною в народі і настоянка калгану на горілці: 3 столові ложки подрібненого кореневища на півлітри. Приймають по чайній ложці 4—5 разів на день. Вона покращує апетит і травлення їжі, діє дещо тоні­зуюче, але те, що вона поліпшує статеву потенцію, на мій погляд, сумнівно.

Порізані і висушені кореневища зберігають у щільно закритих коробках. Строк зберігання — до 4-х років.

Leave a Reply