You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Парило звичайне

Народна назва: гладишник.

Багаторічна, заввишки 0,3—1 м трав’яниста рослина, з прямим стеблом, вкритим, як і листки, волос­ками, від яких вся рослина здається сіро-пухнастою, шорсткою. Листки переривчасто-пірчасті, листочки еліптичні, зубчасті. У малих форм листки більш зібрані в розетку біля основи стебла. Квітки жовті, розміщені вздовж верхньої частини стебла. Росте в чагарниках, заростях, обабіч доріг, на суходільних лу­ках, узліссях, горбах, межах, попід тинами садиб. Поши­рена повсюдно.

Використовують і інші види парила, а саме: парило велике, парило висо­ке — більш поширене в західних районах, пелюстки квіток оранжево-жовті; парило воло­систе — поширене на Поліссі і спора­дично в Лісостепу, росте у світлих лісах, на відкритих місцях, часом серед кущів.

Жодному з видів в народі не надають переваги. Зби­рають траву парила під час цвітіння, відкидаючи засохлі та пожовклі нижні листки. Сушать у затінку. Рослини мають приємний запах. Дехто збирає восени насіння парила.

За біохімічним складом у парилі виявлено: у надзем­ній частині багато дубильних (в’яжучих) речовин пирокатехінової групи, ефірну олію, фотостерин, смолу, гіркі та слизисті речовини, флавоноїди, кумарин, стероїдні сапоніни, сліди алкалоїдів. В насінні — 36,7 % жирної олії. Крім того, рослина містить: холін, кверцитрин, віта­мін РР, а також група В, мінеральні солі, що містять багато сірки, заліза та кремнеземової кислоти; є орга­нічні кислоти — лимонна, яблучна, аскорбінова, котрих у свіжому листі близько 40 %.

В офіційній медицині ці рослини, на жаль, не викори­стовуються. У народі, особливо в західних областях України, це відома лікувальна рослина. Назва «гладиш­ник» походить від того, що в деяких місцевостях для усунення неприємного запаху цією рослиною випарю­ють гладишки на молоко, її цінують передусім як шлун­ковий засіб, для покращання функції печінки.

Дехто під­креслює його хорошу дію при недостатності шлункового соку. П’ють тричі на день по 1 склянці настою-напару: 1 столова ложка порізаної трави на 1 склянку окропу.

Такий самий (тільки 1 столова ложка з верхом на 1 склянку кип’ятку) настій використовують для полос­кання горла і ясен, для промивання ран і для при­мочок, а також п’ють ковтками як відхаркувальний засіб при сухому кашлі-бронхіті. В останньому випадку п’ють також відвар з суміші парила, будри і копитняка, не більш як 2 чашки на день.

На­стояним близько 1 години відваром (варять близько 10 хвилин на слабому вогні) суміші в пропорції за об’ємом 1:1 трави парила і листків бобівника полощуть горло при ангіні, після чого пару ковтків ви­пивають. Відвар вельми гіркий (бобівник), але треба потерпіти. Як нетерпець — запийте теплою водою. Ко­рисний відвар і при недостатній кислотності шлунко­вого соку.

Менш міцний відвар парила (варять близько 2—3 хви­лин) по півсклянки тричі на день, після їжі п’ють при поганому травленні, в тому числі й ослабленій діяль­ності кишечника, при застійних явищах у печінці і жовч­ному міхурі, особливо при «твердій» печінці і жовчних каменях, а також при захворюванні, що лікарями визна­чається як панкреатит (запалення підшлункової залози) У суміші з іншими жовчогінними рослинами. Такий напар приймають також — з додатком інших рослин — при малому виділенні сечі.

Парило звичайне зменшує запалені явища в суглобах при ревматизмі і ревматоїдному артриті; діє кровоспин­но при різних кровотечах. Настій трави рекомендується як спазмолітичний засіб при нейроциркуляторній дисто­нії, що супроводжується головним болем і симпатико-адреналовими кризами: 2—3 столові лож­ки трави настоюють у півлітровому термосі. Це — добова доза.

За М. А. Носалем — насіння парила настоюють на червоному вині (кагор), насипаючи його близько чверті пляшки. Таке вино дають пити по чарці (близько 40 г) тричі на день людям з некерованим сечовипусканням.

Гладишник стимулююче діє на печінку, збільшує кіль­кість жовчі, полегшує її пересування до 12-палої кишки, одночасно охороняє від значного ожиріння. Рекоменду­ється: настій трави (1—2 ст. ложки на склянку кип’ятку) пити по 1/2-1/3 склянки 2—3 рази на день за 30 хвилин до їжі як в’яжучий засіб. Відвар трави: 2 столові ложки на 1 склянку води (варять 5—7 хвилин, процідити) для примочок, спринцювання (розбавлене водою), а з додатком чайної ложечки меду і гліцерину застосовува­ти як полоскання.

Зберігають траву парила у пучках (загорнутих від пилу папером) або в коробках, викладених папером; насіння — в мішечках, кульках і т. п. (до 3 років).

Leave a Reply