You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Овес посівний

Відомий культурний злак. З лікувальною ме­тою народ вживає зерно вівса, крупи, борошно і солому. Крупи і борошно вживаються як поживний дієтичний продукт, а солома як лікувальний засіб.

За біохімічним складом містить: 44—60 % крохмалю, 6—8 % жирів, 13 % білкових речовин, цукор, камедь, мінеральні солі (кальцію, фосфору), холін, авенін, тиродин, тригонелін, вітаміни В1, В2, В6, А, пантотенову кислоту, ферменти.

З вівсяного борошна готують киселі, які вживаються не тільки як поживна страва при шлунково-кишкових захворюваннях, а й як обволікаючий засіб при поносах.

Чай і відвар з вівсяної соломи і зерен вівса вживають в народі як потогінний, вітрогінний і сечогінний засіб. Відвар застосовують також при водянці живота, що ви­никла при хворобах нирок, як жарознижуючий засіб. Для напару беруть всякі кількості (до 6-ти столових ло­жок січки соломи на 1 л води), для відвару — 30,0—40,0 г січки на 1 л води. Настій на окропі (соломи, зерен) вважають тонізуючим засобом.

Має досить різноманітне побутово-лікувальне викори­стання в народі. А саме: протикашлеве (бронхіти), протиревматичне, оздоровлююче нирки і сечовивідні ор­гани (сприяє кращому сечовиведенню), оздоровлює пе­чінку, корисний при діабеті, сильному схудненні, на­бряках, використовується при шкіряних хворобах і як засіб для догляду за шкірою обличчя (косметичний).

Доводилось зустрічатися із застосуванням водного настою, відвару зеленого вівса зовнішньо, а також у горілчаному настої внутрішньо як зміцнюючий засіб, що знижує сонливість. Вживають, ясна річ, не зловжи­ваючи (до 30 г), бо така горілка може шкодити більше, ніж звичайна.

При печійці жують чисті цілі зерна вівса, як «жуйку», поступово висмоктують до самісінької плівки. Випльо­вують. Повторюють таке жування до припинення пе­чійки.

В дерматології використовують внутрішньо відвар зерна з плівкою при склеродермії, вітиліго, піодермітах, екземі, нейродермітах, пухирчатці і ряді інших захворю­вань шкіри. При екземі і нейродермітах рекомендують водний відвар, при інших — на молоці.

Дві столові лож­ки цільних зерен вівса промивають, заливають 5—6 склянками окропу або кип’яченого молока, варять на малому вогні протягом двох годин, настоюють ще 30 хви­лин, проціджують, віджимають і приймають по 0,5 — 1 склянці тричі на день за 30—40 хвилин до їжі протя­гом 2-х місяців. Роблять місяць перерву і продовжують (кілька курсів).

Зовнішньо з відвару вівсяної соломи роблять ванни для рахітичних і золотушних дітей, а міцним відваром користуються для ванн при сильному потінні ніг. В ос­танньому випадку застосовуються щоденні 15—20 хви­линні ванни з додаванням (при відварюванні) дубової кори.

З міцного відвару вівсяної соломи роблять припарки при хворобах кісток, суглобів, при радикуліті, ревма­тизмі; примочки, обмивання при деяких висипках на шкірі, в тому числі алергічного походження.

При каменях в нирках з міцного відвару вівсяної соломи (але неодмінно з дозволу лікаря!) роблять гарячі компреси і припарки на ділянку нирок як засіб, що розігріває і розширює сечоводи, полегшує проходження піску. Є дані про використання відвару вівсяної соломи при ішіасі, відмороженні кінцівок і при 4постійно холодних ногах.

Leave a Reply