You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Остудник голий

Народні назви: собаче мило, грім, подвижник (від слова «подвига»), грижниця

Однорічна, трав’яниста рослина з слабкими, галузистими пагонами, завдовжки 5—30 см (вкритими волосками або голими); зеленкувато-жовтуватого кольо­ру. Квіти дрібні, 5-членні, жовту вато-зелені, зібрані в головчасто-колосовидні суцвіття і в пазушні клубочки. Листки невеличкі, овально-круглі. Росте на перелогах, парових полях, близько підніжжя піщаних горбів, іноді на занедбаних хуторських сади­бах і городах. Рослини в сухому виді пахнуть кумари­ном. Зрізані відростають. Поширений майже по всій Україні.

Збирають траву в суху погоду, зрізуючи її при корені (часом треба витрясти і очистити від піску). Сушать у затінку.

Остудник голий містить у собі: сапоніни (3 %), до яких входить герніарова кислота із сильною гемолітичною дією (0,4 %), а також дубильні речовини, цукри, міне­ральні солі, органічні кислоти, алкалоїд паранхін, сліди ефірної олії (0,6 %), кумаринові речовини — герніарин (0,2 %), флавоноїди (кверцетин, рутин).

Аналогічно травознаї використовують остудник багатошлюбний. Він має 4-членні квітки, а листки, як і в попереднього виду, голі, чашечка продовгувата, знизу з видовженими гачкуватими волос­ками. Росте на відкритих місцях, у соснових лісах. Листя його містить багато кумарину, запашні.

В народі приймають грижницю (остудник) саму або в сумішах з іншими рослинами. Готують звичайно напар (настій): 30,0—50,0 г на 1 л води, що вважаю завище­ною нормою,— достатньо одної столової ложки на 1 склянку окропу. Пити по півсклянки тричі на день як сечогінний засіб.

При піску та каменях у нирках і сечо­вому міхурі (навіть коли вони вже у сечоводі), при водянці, затримках сечовиведення, при підвищеній кіль­кості білка у сечі; при спазмах сечового міхура, майже при всіх видах хвороб нирок. Застосовують при мимо­вільному сечовипусканні, при венеричних хворобах, а також при ревматизмі, артритах і подагрі.

У деяких місцевостях п’ють такий напар при болях після важкої фізичної праці або внаслідок травм після підняття великої ваги (при «подвизі», як кажуть у на­роді).

Остудник голий виявляє легку сечогінну дію внаслі­док антагонізму різних груп сполук і незначної проти-скоротливої дії на гладкі м’язи, переважно сечових шляхів. Витяжки з сировини можуть у декотрих осіб збільшувати діурез, в залежності від функціонального стану нирок, однак загально полегшують видалення іонів натрію і хлору, а також сечовини.

Можуть одно­часно розчиняти відкладення каменів, особливо сечовин­них, найкраще тоді, коли сеча є слаболужна. Остудник здійснює також антибактерійну дію. У народному ліку­ванні інших країн остудник голий є засобом проти сечо­вих каменів.

Рекомендується і при скупому сечовида­ленні, тривалому запаленні ниркових клубочків (громе­рулонефрит), сечовиводів (нефрит) і сечового міхура (цистит), при схильності до формування каменів (в тому числі, вважаю, і після операційного усунення каме­нів, особливо при піску у сечовиводах і сечовому мі­хурі.

Входить до складу польських препаратів – «урозан», пасти «фітолізина». Дозування: відвар трави остудника (грижника) 0,5—1 столову ложку на 1—1,5 склянки води; варити 5 хвилин, відставити на 10 хвилин, про­цідити і, пити по 1/3 склянки тричі на день між прийомами їжі.

Траву остудника зберігають у дерев’яних ящиках, всередині викладених папером. Строк зберігання – 2 роки.

Leave a Reply