You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Омела біла

Відомий вічнозелений напівпаразит, який оселяється на деревах і кущах у вигляді кулястої форми. Листки супротивні, довгасті, тупі, шкірясті, з невираз­ними паралельними жилками.

Паразитують різні форми на тополях, вербах, дубах, кленах, липах, в’язах, на грушах і яблунях, навіть на сосні (хоча дуже рідко).

Систематики розрізняють кілька видів (залежно від живлячого дерева). Квітки одностатеві, дводомні, зеленувато-жовті, сидять пучка­ми по 5—6 у розвилках пагонів омели і на кінці гілок. Ягоди овальні, білі, клеїсті, достигають наприкінці трав­ня. Поширені повсюдно в невеликій кількості. В певних місцевостях (скажімо, у Західній Україні) — досить багато на тополях.

Збирають листки і гілки з листками не товсті, а як олівець, ягоди — у травні. Ягоди омели особливо отруйні.

У людей є намагання вишукати найрідкісніші форми цього напівпаразита. Яких-небудь переконливих підстав для цього немає, хоч і не можна відмовитися від думки про те, що лікувальні властивості омели можуть бути пов’язані з живлячою рослиною. Є, наприклад, відо­мості про те, що найбільш активну гіпотензивність вияв­ляє омела, що паразитує на вербах. У народі дехто дає перевагу омелі з яблуні, інші — з глоду.

За біохімічним складом омела біла містить алкалоїд віскотоксин (0,03—0,1 %), що складається з амінокислот та цукрів, вісцерин, віскол, холін, ацетилхолін пропіо­нолхолін, олеанову й уросолову кислоти; інозит, тира­мін; спирти — пініт і квебрахіт; жирну олію, смолисті речовини, каротин, аскорбінову кислоту, флавони, віск.

Омела має застосування в народі насамперед як кровоспинний, болезаспокійливий, а тепер уже і як гіпо­тензивний засіб. Крім того, і як глистогінний.

Омелою користуються при жіночих хворобах, при над­мірному місячному, особливо в період клімаксу (частіше у відповідних сумішах трав), всяких інших кровотечах матки,   а   також   при   шлунково-кишкових   захворю­ваннях.

Для внутрішнього приймання вживають відвар з 30 г на 1 л води. Добова доза відвару — по півсклянки тричі на день Для промивань беруть до 50—60 г зілля на 1 л води і додають ще перевареної води за потребою.

Омелу застосовують у відварі для іригацій і для ванн (сидячих) при геморої. Для іригацій застосовують від­вар з омели, деревію, гірчака – водяний перець дубової кори, кропиви, квітучих верхівок пагонів білої (глухої) кропиви або самих квіток її — кожного по 10,0 г, а омели — 15 г на потрібну кількість води. Кип’ятять 20 хвилин на малому вогні. Таким же відваром роблять промивання, примочки та обклади на рани, що погано (і довго) не загоюються, на виразки і нариви.

Для вигнання круглих глистів приймають суміш по­рошку з листків омели — до 1,0 г, сухих ягід (отруйні!) омели (0,5 г), розтертих на порошок, і спорошкованого кореня валеріани — 1,0 г. Суміш цю приймають раз у день протягом трьох днів. При цьому рекомендується більше їсти свіжої тертої моркви.

Чай із сушених листків омели п’ють при поганому самопочутті, особливо люди старшого віку, занепаді сил, запамороченні, болях у потилиці. Таким же чаєм ліку­ють при епілепсії, геморої, болях у суглобах.

Галенові форми та препарати з омели мають своє використання і в офіційній медицині. Вони, наприклад, застосовуються як гіпотензивний засіб; у хворих при першій і другій стадіях гіпертонічної хвороби. Пре­парати омели підвищують діурез і видалення з ним про­дуктів азотистого обміну.

Це дуже важлива властивість у зборах трав, рекомендованих при нефритах та інших захворюваннях нирок, а також при атеросклерозі. Лист омели тепер включають до певних зборів як у народі, так і в офіційній медицині лікарями — індивідуально кон­кретним хворим.

У народі в 60-х роках нинішнього століття почали омелу застосовувати як протипухлинний засіб. Що ж, при неоперабельних ситуаціях є в цьому резон…

Водний настій (напар) для приймання внутрішньо -1 столова ложка на 2 склянки кип’ятку (добова доза). Аптечну настоянку призначають по 30—40 крапель чо­тири рази на день. Препарат з омели «віскулен» — при різних хворобах по 20 крапель три рази на день, рідинний екстракт — по 20—30 крапель тричі на день. Усе це — за прописом лікаря.

Зберігають  омелу у ящиках,  викладених  папером, гадаю, до 3-х років.

Leave a Reply