You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Нагідки лікарські

Однорічна рослина заввишки до 50 см, галузиста, часто від самого низу, легко опушена, трохи липка, особливо в сонячну погоду. Листки довгасті, нижні поступово до основи звужені. Квітки бувають різних відтінків, але частіше оранжеві.

Запах квіток специфічний, бальзамічний, приємний. Рослина дуже популярна, особливо в Україні і Білорусії; розводиться коло хат часто росте здичавіла (на сільських кладовищах, запущених хуторах), прикрашає в селах клумби і городи (є декоративні махрові п сорти); любима^народом, особ­ливо в Україні Цвіте з кінця травня майже до морозів. Збирають поступово (10—15 разів на літо) — розвинуті кошики квіток, а також листки, переважно нижні, під час цвітіння рослин.

Хімічний склад квіток: каротиноїди (близько 3 %), у тому числі каротин, лікопин, віолаксантин і рубіксантин, неолікопін, флавоксантин та інші. В суцвіттях (коши­ках): ефірна олія (до 0,02 %), смоли (близько 3,44 %), слизи (до 4 %), у тому числі азотвміщаючі слизи (до 1,5 %), альбуміни (0,64 %), кислоти — яблучна (6,84 %), пентадецилова та сліди саліцилової, а також незначна кількість алкалоїдів. У надземній частині рослин є гірка речовина календин, сапоніни, два ненасичені тритерпен-діола-арнідіол, фарадіол, кристалічні речовини, а також дубильні речовини (6,45 %). Рослина фітонцидна.

В науковій медицині нагідки (препарати з них) тепер мають широке застосування.

Народна медицина застосуванню нагідок відводить дуже важливе місце. Вважають, що на організм людини діє потогінно, очищає кров, як в’яжуче і таке, що очищає рани, які гнояться. Звертають увагу на липкі й ефірні виділення цієї рослини в поєднанні з іншими діючими речовинами, тому знавці рекомендують зрізувати коши­ки в хорошу погоду після сонячного дня; вранці, коли вже зійде роса.

Застосовують при багатьох хворобах, особливо ж при порізах, пораненнях, вуграх, чиряках, виразках, лиша­ях і хворобах очей. Нагідки мають властивість обмежу­вати запалення.

Внутрішньо нагідки вживають при хворобах печінки, селезінки, при спазмах шлунка, золотусі, рахіті.  Як зовнішньо, так і всередину вважається більш доцільним вживати нагідки в суміші з іншими, аналогічними рослинами. Якщо ж потрібні самі лише нагідки, то застосовують їх у вигляді напару — 5 столових ложок кошиків (їх слід подрібнити, порізати) на 1 л кип’ятку. варять у закритій посудині  цілу ніч.  Приймають  З склянки напару протягом дня.

Способи застосування нагідок:

Зовнішньо:  1. Під час формування нариву для вгамування болю прикладають до хворої

груді на шматку полотна мазь такого складу: листків полину боже-деревце – 20,0 г, листків і квіток нагідок — 30,0 г і листків, зібраних з квітучої блекоти — 20,0 г (блекота — сильно отруйна рослина!). Суміш цю добре розтирають, додають до неї 70,0 г порт­вейну і 70,0 г свинячого несолоного топленого сала і знову розтирають.

Збір перекладають у полив’яне гор­нятко і варять у ньому 15 хвилин на малому вогні, про­ціджують у баночку і закривають. Треба пам’ятати про те, що мазь має отруйний, обезболюючий компонент — блекоту. Груди і пальці треба послідовно змивати теплою водою і туалетним милом. Одночасно замість чаю п’ють настій з квіток нагідок до 3 склянок на день.

2.          На кровотечні рани прикладають шматочки, змоче­ні в напарі квіток нагідок, змішаних порівну з листками полину боже-деревце (2.6.4). Рани загоюються без на­гноєння.

3.    Ластовиння на обличчі та руках зводять щоден­ним дворазовим (уранці і ввечері) змазуванням соком із свіжих листків нагідок, змішаним у рівних частинах із соком лимона, ягід смородини і, коли є, мигдалевою або іншою олією.

4.    До очей, що гнояться, на ніч прикладають при­мочки з напару квіток та листків нагідок.

5.          При ослабленні зору до очей прикладають на ніч примочки з напару такої суміші: квіток нагідок, пелюс­ток волошки синьої (2.3.7) І трави квітучої очанки (вису­шеної), взятих порівну в будь-якій кількості. Не втра­чаючи надії, в народі лікуються довго (місяців 6). Дово­дилось спостерігати сприятливі результати. При цьому рекомендується не напружувати зору: не читати, не пи­сати, не вишивати тощо.

6.          Про методи лікування екзем рослинами, в тому чис­лі і нагідками, буде подано далі.

Внутрішньо: 1. При хворобах печінки п’ють по 3 склян­ки на день чаю з суміші: трави звіробою — 4,0 г, споришу — 20,0 г, дикого цикорію з коренем — 30,0 г, суцвіття цмину піскового — 40,0 г, кори крушини — 30,0 г, суцвіття рум’янку лікарського — 10,0 г і нагідок — 40,0 г. Три сто­лові ложки цієї суміші звечора заливають перевареною (звичайно, холодною) водою у кількості до 3-х склянок, цілу ніч настоюють і вранці кип’ятять на слабкому вогні хвилин 5—7, після цього ще настоюють накритим хвилин 20. Відвар націджують і приймають у 4 прийоми поотягом дня.

В разі опухання селезінки корисним вважається чай з напару квіток нагідок і трави деревію в рів­ному співвідношенні в суміші. П’ють 2 склянки протягом дня.

Золотушним і хворим на рахіт дітям замість чаю дають пити настій з квіток нагідок.

В офіційній медицині нагідки та препарати з них вико­ристовуються  для лікування від гастритів,   виразок шлунка і дванадцятипалої кишки, при хворобах печінки і жовчних шляхів, жовтяниці, ряді ниркових захворю­вань, виразковому коліті як засіб, що знімає запальні процеси внутрішніх органів. Наші вчені довели, що квіти нагідок мають властивості зв’язування внутрішніх (ендо­генних) токсичних речовин  (обмінних,  бактеріальних тощо) і сприяють їх усуненню з організму, посилюють власні захисні сили організму людини.

Це розширило діапазон застосування календули і підтвердило раціо­нальність цілого ряду даних з народного лікування. Настій подрібнених  суцвіть  календули  (нагідок) — 2 столові ложки на 0,5 л окропу — приймають (розпо­діляючи на 4 прийоми за день) кожний раз після їжі. Широке застосування має і настоянка суцвіть: 1 части­на на 10 частин 70 % спирту.

Беруть 1 чайну ложку на півсклянки води для полоскання горла при захворю­ваннях верхніх дихальних шляхів, при ангіні, захворю­ваннях носоглотки, промивають нею рани, садна, порізи, гнійнички, обробляють виразки, зокрема при варикоз­ному розширенні вен (жиляки). В деяких сім’ях кори­стуються спиртовою настоянкою календули замість на­стоянки йоду. Є твердження про те, що така настоянка Діє краще, ніж водний настій.

Настій з 4-х столових ложок нагідок на 1 л окропу жінки використовують для спринцювання при білях, ерозіях, трихомонадних ураженнях, для тампонів.

Є твердження про те, що подекуди календула може викликати алергічні прояви. Зберігати треба в сухих коробках, не на світлі. Квіти втрачають з часом свій природний колір (мабуть, розкла­дається каротин). Зберігати — до 2 років.

Leave a Reply