You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

М’ята перцева (м. холодна)

Багаторічна трав’яниста рослина, заввишки 25—60 см, стебло і вся рослина щетинисто-волосиста або гладка. Листки яйцевидне здовжені або ланцетні, зазубрені. Квітки в безлистих перерваних колосовидних суцвіттях, червонувато-рожеві або білувато-рожеві. Рослина культивується в садах, горо­дах і на полях. Розводиться черенками з пагонових кореневищ. Сильно пахуча. Вид гібридного походження. Він має свої різновидності і селекційні сорти, що виро­щуються у спеціалізованих господарствах.

У нас ботаніки відзначають 11 видів роду «м’ята». З них, крім м. перечної, є дикі види: м’ята водяна — поширена у садах та полях; м’ята блошна — по берегах водоймищ, на заплавних луках; м. кільчаста — теж на берегах рік, водоймищ, на болотах; м. польова – в тих самих місцях.

Збирають листки м’яти під час цвітіння головного стеб­ла і верхівки квітучих стебел.

Всі надземні органи перцевої м’яти містять ефірну Дію: в листках 2,40—2,75 %, у суцвіттях 4—6 %, в стеблах від слідів до 0,3 %. Головною складовою частиною ефірної олії є ментол (41—65—80 %). Є ментон, пінен, лимонен, дипентен, феландрен, цинеол,пулегон, жасмон та ефіри ментолу оцтової і валеріанової (4—11 %) кислот.

Ефірне масло з суцвіть має ментон, ментол, ментофуран, пінен, пулегон, оцтово-ментиловий ефір, сабіненгідрат, пеперинову кислоту. За іншими джерелами: у м’яті перцевій є ще каротин, геспередин, беталін, кетони, терпени, терпенові вуглеводи, урсолова і олеанолова кислоти, дубильні речовини (6—12 %), гіркоти. Звичайно, найважливішою складовою части­ною є ментол.

Вважають, м’ята діє, збуджуючи і поліпшуючи трав­лення, як вітрогінне і потогінне, зменшує нудоту і, як кажуть, «холодить у роті, але розігріває кишечник». В народному лікуванні вживаються м’ятні краплі (аптечні), напар-настій з м’яти: дорослим і дітям при спазмах у шлунку і кишечнику, при поносі, нетравленні шлунка, поганій відрижці. Відвар м’яти або напар вжи­вають для купання малих дітей, хворих на рахіт, золо­туху та з хворобами шлунково-кишкового тракту.

Холодна м’ята вживається насамперед при підвищеній шлунковій кислотності з кислою відрижкою (без запо­рів). В таких випадках застосовують її і в суміші: лист­ків м’яти — 15,0 г, бобівника — 3,0 г, квітів (ко­шичків) деревію — 15,0 г, насіння кропу — 15,0 г, трави звіробою — 30,0 г. 2 столові ложки такої суміші заливають 2 склянками кип’ятку, парять 2 годи­ни, проціджують і приймають протягом дня ковтками. Цю ж суміш застосовують і при інших видах гастритів.

При підвищеній кислотності шлунка з запорами засто­совують таку суміш: сухоцвіту болотяного — 15,0 г, квіток деревію — 20,0 г, трави звіробою — 30,0 г, м’яти — 20,0 г, кошичків (квітів) ро­машки —10,0 г, трави споришу -15,0 г, насіння кропу — 10,0 г, шишок хмелю -5,0 г, кори крушини — 20,0 г і кореня валеріани — 10,0 г. 4 повні столові ложки цієї суміші зали­вають 1 л окропу і ставлять у духовку на цілу ніч (зви­чайно, зручніше, коли є, використати термос).

Вранці натщесерце випивають 1 склянку теплого напару, а реш­ту — за 4 прийоми протягом дня, кожний раз через го­дину після їди. Залежно від ступеня запорів дозу кори крушини зменшують або збільшують як проносне, що регулює шлунок.

Окремо м’яту використовують для лікування від серцевих і легеневих захворювань, особливо після кровотечі з легень. Листя м’яти вживають при надмірних менструаціях. В таких випадках дві повні столові ложки листя на 0,5 л окропу настоюють протягом 2—3 годин і дають пити хворому. Денна норма — у 4 прийоми.

Усім хворим з підвищеною кислотністю шлункового соку треба пам’ятати, що найкращим засобом, який ней­тралізує кислоти шлунка, є насамперед картопляний сік, про який ми ще будемо докладно говорити, потім м’ята і звіробій. З метою нейтралізації кислот шлунка вживають також м’ятну олію на воді або цукрі від 3 до 5 крапель. Вона, правда, меншою мірою, ніж картопля­ний сік, усуває печію, сприяє відходові газів, дезин­фікує та розігріває нутрощі.

Кілька слів про м’ятні краплі, такі популярні в народі і особливо серед жителів Волині. Краплі готують так. 1 частину (за вагою) дрібно порізаних листків м’яти (зібрати ранком після сходу роси) відразу ж заливають 20 частинами 90 % спирту, настоюють добу, збовтуючи час від часу. До процідженої настоянки (крізь кілька шарів марлі або ватку в лійці) додають (коли є) 1 столову (або і чайну) ложку м’ятної олії. Всередину приймають по 15 крапель (іноді до 30 крапель) на день при поносах, спазмах кишечника, різі в кишечнику, поганому трав­ленні, нудоті тощо.

В науковій медицині м’яту використовують майже в усіх тих випадках, як і у народній: як обезболююче (вну­трішньо), вітрогінне, спазмолітичне; як компонент у збо­рах (сумішах) при головних болях, при підвищеному тискові крові, стенокардії, простудах, бронхітах, дискенезії жовчовивідних шляхів та кишечника (покращує травлення і апетит), захворюваннях печінки тощо. Готу­ють настій у термосі з 2-х столових ложок на 0,5 л кип’ят­ку, на 3 прийоми, кожен раз за півгодини до їжі.

М’ята у більших дозах протипоказана при пониже­ному тиску крові.

У деяких місцевостях готують традиційні українські вареники з сиром, додаючи трохи товченої картоплі | Дрібно стертих листочків м’яти. І смачно, по-моєму, і доцільно…

Зберігають у щільно закритих коробках.

Leave a Reply