You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Мучниця звичайна

Народні   назви:   ведмеже   вушко,   ведмежа ягода.

Багаторічні рослини у вигляді невеликих, низеньких вічнозелених кущиків. Кущики сильно галу­зисті, з сланким стеблом, завдовжки 30—100 см. Листки дрібні, шкірясті, цілокраї, у молодості по краях з пуш­ком, з обох боків з сітчастими жилками, тупуваті, по краях не загнуті, зверху блискучі, зісподу блідіші, обер­ненояйцевидні, при основі звужено збігаючі в черешок.

Квітки блідо-рожеві, на коротких квітоніжках, у корот­ких поникаючих верхівкових гронах. Плоди — костянка з 1—5 кісточками, темно-червоного кольору. Росте в соснових лісах, звичайно на піщаному грунті.

Зважаючи на те, що в народі її часто плутають з брус­ницею, подаємо відмінні ознаки.

Брусниця росте більш висхідним кущем, мучниця — сланким. Листки брусниці більші за листки мучниці, по краях злегка загнуті, дещо зубчасті, зісподу всіяні темно-бурими точками, матово-зелені, а зверху блис­кучо-зелені.

Листки мучниці біля черешка більш звуже­ні, ніж у брусниці, з обох боків майже однакові – блискучо-зелені, менші і щільніші за брусничні, не за­гнуті по краях, з сіткою вдавлених жилок, зісподу без точкових ямок. Ягоди брусниці більш соковиті, хоч на вигляд дуже схожі на ягоди мучниці, але при розчавлю­ванні ягід брусниці маємо соковиту кашку, а у мучни­ці — вологу борошнисту масу. Те саме відчуття буває і при розкушуванні ягід: у брусниці — соковитість, у муч­ниці — мучнистість, звідки і назва.

Збирають тільки листки мучниці (іноді і з квітами) під час цвітіння і ціле літо до вересня. Заготовляють часто дуже хижо, вириваючи, витягуючи пагони, що веде до значного зменшення кількості рослин і до заси­хання важливого виду зілля, якого вже і так в Україні стає менше і менше. Росте на Поліссі, зустрічається не­великими острівками. З висушених стебел мучниці лист­ки легко відпадають.

За хімічним складом листя містять арбутин (понад 6 %), метиларбутин, пірогалові дубильні речовини (30— 55 %), галову, егалову, урсулову, хінну, мурашину та інші кислоти, галотанін, егалотанін, гідрохінон, уваол, гіперозид, кверцетин, кверцитрин, ізокверцитрин, міри­цетин, мірицитрин, мінеральні солі, невелику кількість ефірної олії, фенолові і флавонові глікозиди.

Вважається в народі, що всі хвороби нирок, сечового міхура, особливо запалення нирок, камені в них і в сечо­вому міхурі, особливо при кривавій сечі, неможливо лікувати без листків мучниці, її ж додають до сумішей при лікуванні цих і багатьох інших хвороб, викликаних порушеним обміном речовин в організмі. Дози в народі: від 5,0-15,0 до 30,0 г на 150,0—250,0 до 500,0 г води. Варять на слабому вогні 15 хвилин, дають устоятися 20 хвилин, проціджують і п’ють по півсклянки тричі на день або по 1 столовій ложці через кожну годину.

Відвар з листків мучниці приймають також при ослаб­лених нервах і при венеричних хворобах. В цих випад­ках на 3 склянки сирої води беруть 1 столову ложку з верхом листків мучниці і варять, поки не випарується 1/3 рідини. Решту відціджують і п’ють щодня по 2 склян­ки протягом дня. При цьому забороняють алкогольні напої. Такий же відвар п’ють при атонії кишок.

Слід звернути увагу дослідників на лікування мучни­цею нервових хвороб. Змішують листки мучниці з тра­вою собачої кропиви порівну і п’ють відвар, для чого беруть по 1 столовій ложці однієї і другої рослини на 3 склянки води і варять без кришки, поки не випа­рується 1/3 – решту рідини відціджують і випивають за день у 3-4 прийоми.

В посібниках офіційної медицини вказується на ефек­тивну дію мучниці при лужній реакції сечі. Признача­ється вона як сечогінне, протизапальне, дезинфікуюче, салуретичне і як антисептичне (незалежно від реакції сечі) при хворобах нирок і сечового міхура, гострих і хронічних пієлонефритах, циститах, уретритах. Одну столову ложку листя настоюють у термосі або, частіше, відварюють 5 хвилин з настоюванням до вистигання.

Приймають по 1/2—1/3 склянки 3—4 рази на день або по столовій ложці 4—8 разів.

Лікар при доцільності призначає мучницю і при гло­мерулонефритах .

Протипоказана при вагітності.

Настій чи відвар мучниці (особливо прохолоджений) може викликати нудоту чи кропивницю (висипання).

В болгарських джерелах вказується, що при кип’ятінні екстрагується значна кількість танінових (сильно в’яжу­чі) речовин, що діють подразнююче на слизисту шлун­ково-кишкового тракту. Відомо, однак, що при трива­лому кип’ятінні таніни випадають в осадок, так що від-цідження відвару через густу цідилку затримує їх.

Мучниця (ведмежі вушка) — важлива і давно відома в народі і науці лікарська рослина, достатньо вивчена, з досить широким спектром лікувального використання. Зробимо спробу підсумувати дані про її застосування самої та в зборах (сумішах) з усвідомленням того, що, ясна річ, всіх доцільностей її використання не охопимо.

Ведмежі вушка як лікувальний засіб сечогінний, проти­запальний, в’яжучий, обволікаючий, жовчогінний; жаро­знижуючий, потогінний; протиревматичний; при нефри­ті, ниркових кровотечах, каменях у нирках, сечовому міхурі, запальних процесах у сечовому міхурі, застоях сечі у нирках, запаленні сечовипускного каналу; при водянці живота; запаленні суглобів (артрит); при захво­рюваннях шкіри внаслідок порушеного обміну речовин; при ураженні м’язів, шкіри, нервів (дерматоміозит); при діабетах, ожирінні; при гастритах з пониженою кис­лотністю, кольках, катарі тонких кишок (ентеріти), за­паленні заднього проходу і частини біля прямої кишки (парапроктит), при поносах.

Мучниця збуджує апетит; вживається також при бронхітах і навіть при туберку­льозі легень, при астмі, ангіні, виразках у роті, запа­ленні мигдаликів, ясен; запаленні піхви, придатків яєч­ників, атонії матки, при відсутності і при болісних мен­струаціях, при внутрішньому запаленні шийки матки, кровотечах під час і після пологів; при безсонні, нерво­вих збудженнях, неврастенії, істерії, як заспокійливе; як протипухлинне, як засіб при венеричних хворобах, і при лімфогранулематозі.

Листя мучниці зберігають в ящиках, викладених папе­ром (до 5 років).

Leave a Reply