You are here: Home > Косметика > Технологія вирощування часнику

Морква посівна

Походить з Середземномор’я. Відома культур­на рослина, має багато селекційних сортів, виведених для одержання потовщених видозмінних коренів (в агро­номії називаються «коренеплодами»). Це їжа, корм для тварин і лікувальний засіб, що підтверджується народ­ним досвідом і офіційною медициною.

В коренях культурної моркви багато каротинів (від 9 до 12 %), в залежності від сорту, а у свіжому соці до 14 мг%. Каротин (назва речовини від старої видової назви моркви) — це провітамін А, котрий в організмі людини в присутності жиру перетворюється на віта­мін А, наявний у моркві в комплексі з вітаміном С.

Крім того, у моркві виявлено: вітаміни В1, В2, В6, В12, Д, Е, Н, К, Р, РР, фолієву та пантотенову кислоти. Каротиноїди є природними барвниками (наприклад, у жовтку пташи­ного яйця) жовтого або оранжевого кольору, що містять чимало хімічних речовин.

У коренях моркви є цукри (до 15 %), полісахариди — клітковина, пектини, органіч­ні кислоти, ефірні масла, флавоноїди, стероли, фермен­ти, лицетин, фітонциди. З мінеральних солей вкажемо на сполуки з йодом, сіркою, фосфором: солі, міді, калію, кальцію, заліза, кобальту, бору та інших.

Крім страв з моркви, вживають сире, стерте на тер­тушці, коріння і вичавлений (з осадком) сік. Вважають їх корисними й вітамінними при поганому травленні, при недокрів’ї, захворюваннях печінки та жовчних шля­хів (навіть при жовтяниці, хоч при постійному вживанні шкіра набирає жовтого відтінку), при хворобах нирок і сечовивідних органів, схудненні, захворюваннях ди­хальних шляхів, при різних судомних явищах.

Зовніш­ньо — при опіках, відмороженнях, їдять моркву або п’ють сік при запорах, як глистогінне, як відхарку­вальний засіб. Внутрішньо і зовнішньо — при захворю­ваннях шкіри (в т. ч. хронічних), при екземі, на рани, що кволо загоюються, для лікування слизистої рота, горла, носа (хронічна нежить, ларингіт).

М. А. Носаль радив моркву людям похилого віку — склеротикам, хворим діабетом; для догляду за шкірою обличчя (в косме­тиці), особливо ж для підтримки здоров’я дітей взимку, і як протиглисне, їсти сиру моркву майже щоденно рекомендується туберкульозникам, хворим гемороєм, при бронхітах, інших захворюваннях дихальних шляхів. Корисно і гіпертонікам, хворим на нефрит, цистит, хворим нирковими каменями, взагалі як сечогінне, а також при виразках у кишечнику.

В офіційній медицині лікарі рекомендують жировий розчин каротину у вигляді примочок, компресів з емуль­сії. З насіння моркви посівної виділена сума флаво­нордів — «даукарін». Препарат діє спазмолітично, по­ліпшує коронарний кровообіг. Лікарі призначають його (таблетки) для лікування і профілактики від коронар­ної недостатності. Аналогічний препарат одержують з насіння кропу, фенхелю.

У коренях моркви (і в соці) є специфічні сполуки сірки, які стимулюють ріст корисних бактерій в органах травлення. Ці кишечні бактерії продукують молочну кислоту. Таким чином вони підтримують організм і обе­рігають від інфекцій травний тракт (за термінологією лікарів — «морква корисна при дісбактеріозі»).

Приємно констатувати, що відомості вчених перегуку­ються з народною мудрістю. Для малих дітей і молоді при поганому харчуванні, недокрів’ї, запальних станах на шкірі, скрофульозі внаслідок довгочасного, виснаж­ливого поносу і порушеного обміну речовин, при аві­тамінозі, допоміжно при глистах — показана морква.

Вона діє вітамінізуючо, спазмолітично, корисна при діабеті. Доведено, що наявність пектину в моркві знижує вміст холестерину в крові. Це свідчить про ефективну антисклеротичну дію.

Як дієтичний продукт морква поліпшує перистальтику кишечника, еластичність і захисні властивості шкіри, епітелію у слизистих оболонках.

Лікувальні форми. Терта морква свіжих коренеплодів (або сік). Грудним дітям 20—40 г у 2—3 порціях, можна підсолодити або присмачити фруктовим соком. Малим дітям — 40—60 г на день (як глистогінне і при авітаміно­зі). Варена морква теж прийнятна, але значно втрачає своє терапевтичне значення. Дорослим — до 120 г соку (в початковій стадії цукрової хвороби (діабет) і як проти-склеротичне). Корінь вживають при послабленому зорі, при декотрих дерматозах, пов’язаних з нестачею віта­міну А.

Морква корисна при захворюваннях слизистої і рого­виці очей як у випадках гіповітамінозу А, так і при інших причинних факторах захворювання очей. Рекомендують моркву при хворобах, пов’язаних з порушенням міне­рального обміну, наприклад, при різних хронічних обмінних поліартритах, атеросклерозі, також при жовч­них і ниркових каменях.

Морква корисна людям, що пра­цюють зі значним психічним і фізичним перевантажен­ням, дітям, схильним до простуд та шкіряних захворю­вань, їдять її і при захворюваннях лімфатичних залоз (в тому числі і туберкульозом).

Гадаю, правомірно ще раз підкреслити наведеними матеріалами життєве єднання науки і народної емпі­рики. Це, звичайно, не поодинокий приклад. І вельми приємний.

Leave a Reply